Відомо, що в  далекому історичному минулому Гуцульського регіону Українських Карпат давні гуцули цього краю вважали найбільшу гірську річку Черемош, із тогочасною первісною назвою Ріка, своєю Священною Рікою. Тому, на нашу думку, ніякими сучасними науковими гідрологічними дослідженнями неможливо переоцінити природо-екологічну та культурно-історичну цінність цієї унікальної гірської річки.

         Розглянемо спочатку природо-екологічна цінність річок Чорний і Білий Черемош. Перш за все звернемо увагу, що на Гуцульщині традиційною була висока християнська свідомість, яка приводила до шанобливого ставлення до води, як основи всього живого на землі. Відомо, що в басейні Черемошу проживає близько 100 тисяч українських горян – гуцулів, які займаються традиційним гірським сільським господарством, основу якого становить відгінне тваринницьке господарство, гірське лісове господарство та землеробство. Для традиційного гірського господарства Верховинської Гуцульщини місцеві річки і потоки, які впадають у Чорний і Білий Черемош і самі ці дві великі ріки мають винятково важливе значення як основне джерело одержання питної води та господарського використання води. Дуже важливо підкреслити, що корінні гуцули тонко розрізняють всі питні води на смак та віддають перевагу питним водам із головиць і теплиць. Про феномен сакральності найчистіших питних вод із гірських головиць і теплиць прекрасно написав Петро Шекерик-Доників і своєму творі «Дідо Иванчік».   Про велику цінність чистої питної води прийшлось задуматись всім горянам під час катастрофічної повені 2008 року та великої засухи 2011 року на Гуцульщині. Саме тоді виникла гостра проблема питної води для частини місцевого населення цього краю. А окремі високогірні господарі помітили, що їхня велика рогата худоба, коні і вівці також звикли пити тільки чисту воду і не хочуть пити інші води.

         Весь річковий басейн Чорного і Білого Черемошів із житловими будинками, господарськими спорудами, городами, царинками, пасовищами, полонинами, лісами і чагарниками, являється унікальною гірською природно-рукотворною екосистемою Гуцульщини, у якій живуть українські горяни-гуцули. В цій гірській екосистемі живуть також багато різних видів риб, птахів і звірів. Тому гірські річки і потоки басейну Чорного і Білого Черемошів мають важливе значення для підтримання гармонійних взаємини карпатських горян-гуцулів із навколишнім рослинним і тваринним світом Українських Карпат.        

         Гуцульський регіон Українських Карпат має найгустішу в Україні річкову сітку і гідрологічно відноситься до районів значної і високої водності та найбільш повен небезпечних районів України і Європи. Територія Гуцульщини дуже насичена малими гірськими річками і потоками. Тому гуцули справедливо говорять, що на Гуцульщині починається вода, а закінчується хліб. Річки Чорний і Білий Черемош та сполучений Черемош відносяться до типових гірських річок, що мають вузькі долини, глибокі врізи, високі тераси, вузькі заплави, вузькі русла, численні пороги і водоспади. Русла Чорного і Білого Черемошів мають великий нахил ( 3 м на 1 км) і тому середня швидкість течії даних річок  становить в середньому від 3,6 км за год. до 5,4 км за год., Під час повеней швидкість течії Чорного і Білого Черемошів підвищується від 10,8 км за год. до 28,8 км за год. і тому вони мають велику руйнівну дію. Наведена вище гідрометеорологічна характеристика Чорного і Білого Черемошів взята із наукової монографії львівського етногеографа Марії Лаврук «Гуцули Українських Карпат».

         Розглянемо дальше культурно-історичну цінність гідротехнічних споруд на річках Чорний і Білий Черемош, за допомогою яких протягом ХІХ-ХХ століть сплавляли деревину. За часів Австо-Угорщини першою формою лісосплаву була «пруська плавачка», яка була вкрай неефективною і постійно руйнувала прибережні землі та мости і кладки. Після «пруської плавачки» поступово почали сплавляти деревину за допомогою спеціально збитих дараб-сплавів. Для цього на річках Чорний і Білий Черемош було споруджено із дерева і каміння більше десяти водозбірних гребель, які одержали назву кляуз-гатей. Всі вони протягом двох сотень років були важливими інженерними гідротехнічними спорудами гірського лісосплаву Гуцульщини. Після припинення 1979 року лісосплаву дарабами по Чорному і Білому Черемошах всі залишені кляузи-гаті поступово були зруйновані щорічними повенями, але їхні руїни є цінними пам’ятками історії і будівничої культури Гуцульщини.    

         Нижче ми наводимо коротку фізико-географічну характеристику колишніх найбільших кляуз-гатей у басейні річок Чорний і Білий Черемош. Загальновідомо, що річка Чорний Черемош (87 км) є лівою притокою Черемоша (80 км), вона повноводніша і довша за річку Білий Черемош (51 км).  Обидві вони відносяться до малих річок (довжина русла 26 – 100 км) Українських Карпат. Витоки Чорного Черемоша знаходяться під горою Команова (1734 м). У басейні річки Чорний Черемош колись були споруджені чотири великі кляузи-гаті. Найвищою над рівнем моря кляузою – гаттю на Чорному Черемоші була кляуза-гать Балтагул, що розміщена на висоті більше 1280 м н.р.м. Навколо кляузи-гаті Балтагул знаходяться полонини Прелуки (1567 м), Ротундул (1568 м), і Балтагул (1493 м). Дана гідротехнічна споруда із дерева і каміння залишилась найменш зруйнованою і представляє значну історико-культурну цінність.  

         Другою кляузою-гаттю на річці Чорний Черемош була кляуза – гать Лустун, що розміщена на висоті менше 1188 м н.р.м. і збирала найбільший на Черемоші об’єм води для сплавляння дараб. Навколо кляузи-гаті Лустун  знаходяться полонини: Пневє (1557 м) і Каменець (1559 м). До самого закриття лісосплаву на кляузах-гатях Балтагул і Лустун багато років працював гатєрем житель села Криворівня Семен Піпінчук із своєю дружиною Параскою. Вони розповідали нам про свою роботу на кляузі-гаті в Лустуні.

         Третьою кляузою-гаттю на річці Чорний Черемош була кляуза – гать Кірничний, що розміщена на висоті більше 831м н.р.м. на території села Шибене. Поблизу цієї кляузи-гаті в Чорний Черемош впадає потік Великий Кірничний. Навколишні полонини, які знаходяться поблизу кляузи-гаті Кірничний мають назви Галя Луковиця (1443 м), Менчолик (1316 м) і Кірничний (1589 м). В центрі села Шибене проходить важлива гірська дорога, яка піднімається хребтом Руський Діл і перетинає кордон Україна-Румунія біля підніжжя румунської гори Копілаш (1594 м). Тривалий час гатєрем цієї кляузи-гаті працював житель села Криворівня Іван Харук, син якого Василь розповів нам багато цікавого про збивання і сплавляння дараб.

         На потоці Шибений, лівій притоці Чорного Черемошу, була споруджена четверта велика кляуза-гать Шибене, що знаходиться на висоті 955 м н.р.м. Вона була зведена на місці найбільшого за площею озера в Українських Карпатах – озера Шибене із полощею водного дзеркала 15 га. Навколо кляузи-гаті Шибене знаходяться полонини Поливний (1396 м) і Шівник (1335м) та гірські лісові урочища Медвежєк і Шурин. Тривалий час на цій кляузі-гіті працював гатєрем також житель Криворівні Іван Харук із своїм сином Василем.

        Річка Білий Черемош є правою притокою Черемоша і в його басейні також було споруджено чотири великі кляузи-гаті. Річка Білий Черемош утворюється у місці злиття потоків Перкалаба і Сарата. Витоки річки Білий Черемош,знаходяться під горою Кецелі (1853 м) вРумунії. В районі державного кордону між Україною і Румунією, румунський потік Кецелі впадає в український потік Перкалаба, що є лівою притокою Білого Черемошу.

         Першою водозбірною греблею на потоці Перкалаба була кляуза-гать Баюрівка. Вона розміщена нажче потоку Мінчел на висоті більше 1063 м н. р. м. Поблизу Баюрівки знаходиться гірський хребет Жупани та гори Гнітеса (1766 м) і Палениця (1557 м). Дана кляуза-гать також залишилась найменш зруйнованою і представляє велику історико-культурну цінність.

         Нажче на цьому ж потоці Перкалаба, на висоті 1000 м н.р.м., була споруджена друга велика кляуза – гать, яка носила ім’я кронпринца Австро-Угорщини – Рудольфа. Біля цієї кляузи-гаті знаходиться відома кам’яна скеля Чорний Діл (1454 м) та полонина Прелучний. На Верховинщині зустрічається також народна назва цієї кляузи-гаті – «Перкалаба».

         Третьою кляузою-гаттю у басейні річки Білий Черемош була кляуза-гать Маріїн, споруджена на висоті 795 м н.р.м. Вище цієї кляузи-гаті протікає потік Маріїн, що впадає у Білий Черемош. Поблизу кляузи-гаті Маріїн знаходиться присілок Черлениця, що належить до села Голошина. Навколо цієї кляузи-гаті знаходяться гори Черлениця (1303 м) і Гостовець (1249 м).

       Четвертою кляузою-гаттю в басейні Білого Черемоша була кляуза-гать Пробійна. Вона була споруджена на річці Пробійна, лівій притоці Білого Черемоша. Знаходилась вона вище села Пробійна, на висоті більше 793 м н.р.м. Навколо кляузи-гаті Пробійна знаходяться гори Ватунарка, Луковиці і Озірнинський.

        Крім описаних вісьмох найбільших кляуз-гатей в басейні Чорного і Білого Черемошів, були споруджені малі кляузи-гаті Лустунець, Добрин, Бангофа, Бистрець, Волова і Кізя та численні гамованки, руїни яких ще збереглись на Верховинщині.

        В етносоціальній системі Гуцульщини сплавляння деревини в басейні Черемошу за допомого спеціально скріплених (збитих) за допомогою стальних тросів дараб-плотів, із об’ємом 300 і більше кубометрів деревини кожна, протягом майже двох сотень років займало важливе місце. Зараз лісосплавне господарство Гуцульщини відноситься до соціально зниклих видів гірського господарства краю, але наукове дослідження його історико-культурної цінності представляє значний інтерес. Під час дослідження теми «Історія і культура лісосплаву на Верховинській Гуцульщині» ми зустрічались із колишніми досвідченими сплавниками-керманичами та гатєрями, які були нашими респондентами. Багато цікавого про лісосплав на Черемоші нам розповіли Василь Харук (Паліїв), Василь Харук (Вурцаків), Василь Джелема і Василь Мойсейчук із Криворівні, Юрій Зеленчук із Зеленого та Юрій Джиголя із Хроцево.

         Національний природний парк «Верховинський» ставить питання про надання руїнам всіх вісьмох великих кляузей-гатей, що були споруджені в басейні Чорного і Білого Черемошів: Балтагора, Лустун, Кірничний, Шибене, Баюрівка, Рудольфа, Маріїн і Пробійна статусу місцевих пам’яток історії та будівничої культури Гуцульського регіону Українських Карпат. Запрошуємо всіх жителів Верховинщини, які цінують історію і культуру лісосплаву по Черемошу, висловити свої думки стосовно статусу руїн колишніх кляз-гатей, як пам’яток високої будівничої та лісосплавної культури населення нашого краю.

        Іван Зеленчук, старший науковий співробітник НПП «Верховинський»

Пропозиція: надати руїнам великих кляузей-гатей Балтагора, Лустун, Кірничний, Шибене, Баюрівка, Рудольфа, Маріїн і Пробійна, що були споруджені в басейні Чорного і Білого Черемошів, статусу місцевих пам’яток історії та будівничої культури Гуцульського регіону Українських Карпат.