Вівторок, 19-03-24, Ви увійшли як Гість | Група "Гости"Вітаю Вас Гість | RSS

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України

УВАГА 
Ми перейшли на новий сайт

Для переходу клацніт (натисніть) стрілку...
або скопіюйте посилання 
і вставте в стрічку браузера



Україна
Івано-Франківська обл.
Верховинський р-н.
с. Верхній Ясенів
пр. Печіще 3А
78712
тел. (03432) 53720
nppverhovuna@ukr.net  

Архівний сайт національного природного парку "Верховинський"

 (14.12.2021)

Головна
Рекреаційні місцяСтатті
ФотогалереяЖурнал "Жаб'є"Контакти

Вихід | Вхід
» Розділи
НОВИНИ [172]
Загальні новини по парку
Науковий відділ [197]
Відділ рекреації та пропаганди екологічної освіти [298]
Відділ державної охорони [83]


Про парк  «Верховинський»

Загальна інформація

Адміністративно-територіальне розташування: Національний природний парк «Верховинський» розташований на території Голошинської та Зеленської сільських рад в межах Верховинського району Івано-Франківської області.

Площа: 12022,9 га.

Підпорядкування: Міністерство екології та природних ресурсів України.

Верховинський національний природний парк поєднує на своїй території типові для Чивчинських і Гринявських гір гірські та долинно-річкові природні комплекси, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Тут створені умови для проведення наукових досліджень, екологічної пропаганди і виховання.

Науково-дослідна робота на території парку проводиться з метою вивчення природних процесів, забезпечення постійного спостереження за змінами екосистем, екологічного прогнозування, розробки наукових основ охорони, відтворення і використання природних ресурсів та особливо цінних об’єктів Парку, відповідно до законів України «Про природно-заповідний фонд України», «Про наукову і наукову технічну діяльність», «Про наукову і науково-технічну експертизу», «Про науково-технічну інформацію».

На наукових засадах розробляється доцільне функціональне зонування Парку. В заповідну зону мають увійти найцінніші пралісові та субальпійські ділянки, на яких  ростуть ендемічні та реліктові види й фітоценози, знаходяться верхів’я Білого та Чорного Черемошів, а також інші унікальні ділянки, які відіграють стабілізуючу гідрологічну роль.

 НПП "Верховинський” охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання. На його території виділяються зони: 1) заповідна, 2) регульованої рекреації, 3) стаціонарної рекреації, 4) господарська.

 

Історія створення

Новостворений парк знаходиться у Чивчино-Гринявських горах (верхів’я Білого і Чорного Черемошів) – це найбільш віддалена і важкодоступна частина Українських Карпат. Першим запропонував організувати в цьому регіоні заповідний об’єкт гринявський надлісничий Я. Тюркот, який у 1930 р. звернувся до Львівської дирекції державних лісів з пропозицією створити тут природний резерват. У кінці 30-х років минулого століття відомий польський ботанік Б. Павловський (Pawlowski, 1937) наводить перелік 18 найцінніших у ботанічному відношенні ділянок Чивчинських гір, площею від 1,0 до 933,0 га, які слід узяти під охорону. Ці пропозиції за ініціативи С.М. Стойка (1966) було реалізовано у 60-х роках минулого століття . На необхідності створення у Чивчинах заповідних об’єктів наголошували у своїх публікаціях В.П. Горбик та Т.Л. Андрієнко (1969), Є.М. Брадіс (1969), В.П. Горбик (1972), Л.І. Мілкіна (1980). З огляду на високу природоохоронну цінність цієї території пропонується організувати тут великий за територією заповідний об’єкт – заповідник чи національний парк, який став би частиною міждержавного україно-румунського природного резервату (Загульський, Чорней, 1993; Чорней та ін., 1993; Трибун, 1995 та ін.). Першими кроками на шляху реалізації цих пропозицій можна вважати створення у 1997 р. ландшафтного заказника місцевого значення «Чивчино-Гринявський» площею 7243,0 га, гідрологічного заказника місцевого значення «Ріка Чорний Черемош з прибережною смугою» площею 1740,0 га. Після 2000 р. – підкреслюється комплексна природоохоронна цінність Чивчин як однієї з ключових територій екомережі Карпат (Величко, Чорней, 2005; Попович, 2007; Брусак та ін., 2008), звертається увага на необхідність надання природоохоронного статусу усій території регіону (Величко, 2006; Чорней, 2009).

  У січні 2010 р. відповідно до Указу Президента України (22 січня 2010 р. № 58) з метою збереження  біорізноманіття та цілісності природних комплексів Чивчинських і Гринявських гір, відтворення та раціонального використання рослинного і тваринного світу, унікальних природних комплексів, які мають особливу природо-охоронну , історичну , наукову, пізнавальну,  освітньо–виховну  та рекреаційну цінність і було створено національний природний парк «Верховинський».

Парк розташований в межах Верховинського району і його площа складає 12022,9 га. земель державної власності, у тому числі 9131,1 гектара земель державного підприємства «Верховинське лісове господарство» та 2891,8 гектара земель державного підприємства «Гринявське лісове господарство», які вилучаються в установленому порядку та надаються національному природному парку в постійне користування. Територія Парку поділена на чотири природоохоронні науково-дослідні відділення, зокрема Буркутське, Чивчинське, Прикордонне, Перкалабське.

 

Природні особливості

За фізико-географічним районуванням переважна більшість території НПП знаходиться в межах Рахівсько-Чивчинської, а четверта частина – Полонинсько-Чорногірської областей Українських Карпат. За геоботанічним районуванням  територія належить до Свидовецько-Покутсько-Мармароського округу Східно-Карпатської гірської підпровінції Центрально-європейської провінції Європейської широколистяно-лісової області.

Чивчинські гори, в межах яких розташована більша частина НПП «Верховинський», є північно-західною частиною Мармароського кристалічного масиву. Це єдиний в Українських Карпатах район, де на поверхню виходять найдавніші метаморфічні утворення, перекриті осадовим палеозойським та мезозойським чохлом. Упродовж всієї доступної огляду історії Мармароський масив розвивався по іншому, окремо від флішової області, до якої належать Гринявські гори. Більша тривалість субаерального існування, тривала ізоляція від суміжних областей суші, а також своєрідна геологічна будова стали причинами формування специфічної флори цього регіону. Територія НПП охоплює південну та центральну частини Чивчинських гір. Тверді метаморфічні і масивні осадові породи утворюють тут зубчасті гребені крутосхилових хребтів з численними шпилями і скелями. На схилах хребтів трапляються виходи юрських вапнякових брил, що створюють екзотичні краєвиди і є осередками, де росте велика кількість раритетних видів. Гринявські гори по р. Чорний Черемош межують з Чивчинськими. Ця частина території парку складена міцними пісковиками, кварцитами, конгломератами і сланцями крейди й палеогену. Переважно флішевий характер обумовлює тут одноманітність рослинного покриву і порівняно бідний флористичний склад. Таким чином, загальний рельєф і мікрорельєф території НПП гетерогенні, поверхня сильно розчленована, відслонення різних порід створюють велику різноманітність еколого-мікрокліматичних та едафічних ніш, що відіграють значну роль в розподілі природних видів з різними екологічними вимогами. Найвища вершина Гнітеса досягає абсолютної висоти 1769 м н.р.м.

 

 Клімат території НПП "Верховинський" характеризується як перехідний від помірно теплого західно-європейського до континентального східно-європейського. Середньорічна кількість опадів становить 1.002 мм. Тут протягом року переважає північно-східний напрям вітру.

Зима на території НППВ порівняно м'яка, характеризується частим повторенням похмурої погоди, відносно високим фоном температури та високою вологістю повітря. Загальна тривалість її становить 105-150 днів (у межах висот 500-1.500 м).

Літо тепле, тривале і вологе. Переважаюча частина опадів випадає в літні місяці. В середньому за холодний сезон (листопад-березень) випадає 478,9 мм опадів, за теплий (квітень-жовтень) - 1.576,1 мм.

Відносна вологість повітря висока майже цілий рік. Це пояснюється тим, що циклони, які рухаються з південного заходу, переходять через Карпати, і, переміщуючись на північний схід, обумовлюють опади.

Отже, в цілому метеорологічні умови  території є досить складними, знаходяться у великій залежності від орографічних умов місцевості. Клімат прохолодний, вологий, типово гірський, з різкими змінами характеристик у просторі і часі.

 

 Водні ресурси на території Верховинського району формують і регулюють переважно ріки, загальна кількість яких становить 1.239, з них дві великі - Білий та Чорний Черемош. Загальний об'єм місцевого стоку у середній за водністю рік становить 0,65 кмᶟ, а в маловодні знижується до 0,28 кмᶟ. Крім річок і потоків на території парку є мінеральні джерела.

Ріка Білий Черемош утворюється злиттям рік Перкалаб і Сарата впадає в ріку Черемош на 80- му км від гирла біля с.Устеріки. Правими притоками Білого Черемошу є ріки Яловичора і Лопушна, а лівими - ріки Пробійна і Тікача. Крім того, в ріку впадає 389 приток довжиною менше 10 км, загальною протяжністю 502 км. Біля 62% площі басейну зайняті хвойним лісом (ялиця з домішкою ялини і дуже рідко бука).

Ріка Чорний Черемош бере початок з джерела східніше гори Команова, впадає в р. Черемош на 80-му км від гирла біля с. Устеріки. Притоками р. Ч.Черемош є ріки Шибени, Бережниця, Дземброня, Бистрець, Ільця. У ріку впадає 519 приток довжиною менше 10 км, загальною протяжністю 658 км. Водозбір розміщений у південній частині Чивчинських і Гринявських гір.

Ріка Перкалаб бере початок з джерела, яке виходить на східному схилі хребта Кречела, біля вершини, яка знаходиться на території Румунії, і є лівою складовою р. Білий Черемош. Більшу частину басейну займають хвойні ліси, окремі вершини - полонини, покриті луковими травами.

Ріка Сарата бере початок на північному схилі хребта Стара Винчина, на території Румунії, являється правою складовою р. Б.Черемош. Водозбір розміщений в південно-східній частині гірського масиву Чивчини.

Крім того, на Чорному і Білому Черемошах частково збереглися греблі лісосплавних кляуз, споруджені з дерева, каміння і залізних штирів (Балтагул, Лустун, Шибене, Маріїн), які були потужними гідротехнічними спорудами Гуцульщини. Протягом сотень років тут будувалися дерев’яні мости, кладки, гамованки і кашиці. Всі ці споруди є пам’ятками будівельної культури гуцулів-керманичів та гуцулів-будівельників.

 На території НПП "Верховинський " переважають бурі-лісові грунти під лісовими та гірсько-лучними формаціями, гірські оторфовані і лучно-буроземні під чагарниковими, чагарничковими та трав'яними формаціями.

У ґрунтовому покриві Верхньопрутської ландшафтної екосистеми найбільші площі займають еродовані і нееродовані відміни бурих гірсько-лісових грунтів - 68,1%, на другому і третьому місцях знаходяться дерново-буроземні, гірсько-підзолисті і гірсько-лучні грунти. Відсоток еродованих відмін бурих лісових, гірсько-лучних та дерново-буроземних грунтів складає 34%.

Для крутих схилів характерна незначна глибина делювію, він мало вивітрений, щебенюватий. Сформувались буроземи під смерековими та ялицевими  лісами. 

Гірсько-лучно-буроземні грунти поширені у полонинському (субальпійському та альпійському) поясах на висотах понад 1.500-1.550 м н.р.м. Сформувались вони під трав'янистою, чагарничковою та чагарниковою рослинністю карпатського високогір'я на елювії-делювії флішу.

Рослинний світ.

Основними типами рослинності на території  НППВ є лісова, лучна та болотна.

  Лісова рослинність: Лісова рослинність переважає за площею, й представлена 10 формаціями, поступаючись за чисельністю формаціям лучних та болотних угруповань. Формація  ялини звичайної на території досліджень є панівною. Вона поширена на значних площах у вигляді корінних монодомінантних та мішаних угруповань, а також у вигляд монокультур. Чисті ялинові ліси поширені на території Парку на висотах понад 1.200 м н.р.м. у помірно холодній та холодній кліматичних зонах. Формація сіровільхових лісів відмічена на нижніх алювіальних річкових терасах, піднімаючись до висоти 1.100 м н.р.м., формуючи як монодомінантні, так і змішані угруповання за участю ялини. На висотах понад 1.600 м н.р.м. сформувалися угруповання з переважанням сосни гірської та вільхи зеленої.

Чагарникове криволісся на території Чивчинських гір представлене заростями сосни гірської. Значні площі вони займають у східній частині на схилах. Значно меншу площу займають угруповання ялівцю сибірського. Досить поширеним є чагарничкові формації, де домінантами виступають чорниця та лохина.

За характером поширення, структурою, флористичними особливостями та господарським значенням луки на території парку поділяються на лісові, субальпійські та альпійські, які разом з болотними та водно-болотними угрупованнями представлені понад 30 формаціями, у їхньому складі переважають вторинні формації біловуса стиснутого та щучника дернистого.

На території  НПП зростають понад 700 видів, що складає третину судинних рослин Українських Карпат. На території Парку виявлено 63 видів судинних рослин, занесених до Червоної книги України: айстра альпійська, аконіт Жакена, баранець звичайний, анемона нарцисоцвіта, гвоздика гарна - рідко серед карбонатних відслонень на схилах гір Мінчель, Фатія-Банулуї та Гнєтєса. Це єдине місцезростання виду в Україні; гронянка багато роздільна, елізанта (смілкоквітка) Завадського, костриця Порціуса, мінуарція гостропелюсткова – дуже рідкісний східнокарпатський ендемічний вид, місцезростання якого відомі з г. Фатія Банулуї та Гнєтєса, осот різнолистий – знайдено невелике за площею місцезростання на схилах г. Гнєтєса. Це єдине відоме місцезнаходження виду в Українських Карпатах, значна кількість видів орхідних.

На території НПП «Верховинський» ростуть три види, занесені до Червоного списку МСОП – чихавка тонколиста, смілкоквітка Завадського та борщівник карпатський (Heracleum carpaticum Porcius) (південносхіднокарпатський ендемік). Останні два види разом з іншими п’ятьма – жовтецем Малиновського (Ranunculus malinovskii A. Jelen. & Derviz-Sokolova), медункою Філярського (Pulmonaria filarszkiana Jav. (P. rubra Schott subsp. filarszkiana (Jav.) Domin), первоцвітом полонинським (Primula poloninensis (Domin) Fed. (P. elatior (L.) Hill subsp. poloninensis (Domin) Dostal)), смілкою сумнівною (Silene dubia Herbich (S. nutans L. subsp. dubia (Herbich) Zapal.)) і соссюреєю Порціуса занесені до Європейського Червоного списку (7 видів).

У межах НПП ростуть два види, занесені до Додатку І Бернської конвенції – гронянка багато роздільна і дзвоники ялицеві (Campanula abietina Griseb. & Schenk), ще два види уключено в Додатки IIb і IVb Директиви ЄС про збереження типів оселищ та видів природної фауни і флори – це дзвоники пилчасті (Campanula serrata (Kit. ex Schult.) Hendrych) і тоція карпатська (Tozzia carpatica Wol.). У межах НПП «Верховинський» є угруповання, занесені до «Зеленої книги України»: угрупування ялинових лісів гірськососнових, ялинових лісів сибірськоялівцевих, формації сосни гірської, формації костриці карпатської…

У парку є низка ендемічних, це ендеміки Південних і Східних Карпат – аконіт опушеноплодий типовий, дельфіній високий чивчинський, купальниця найвища Дейла, молочай карпатський, медунка Філярського, волошка мармароська; Південних і Східних Карпат – аконіт буковинський, аконіт Дегена типовий, жовтець карпатський, елізанта Завадського, первоцвіт полонинський, борщівник пальчастий. Західних і Східних Карпат – борідник Прейсса, тонконіг гайовий карпатський; загальнокарпатські – чебрець найгарніший типовий, королиця Рациборського, костриця карпатська .

Крім того, до числа раритетних видів, що заслуговують уваги созологічного характеру, на території парку належать: клопогін європейський, геліосперма карпатська, гусимець Горнунгіїв, жеруха, стародуб ,китятки гіркі гірські, волошка Кочі (Centaurea kotschyana), любочки шафранові. Важливе значення мають аркто-альпійські види: незабудка альпійська, гусимець альпійський; реліктові види – андромеда ряснолиста, кортуза Маттіолі

 

Болотна рослинність: В Українських Карпатах, клімат яких у високогір'ях близький до тайгового, наявні рідкісні види оліготрофних боліт, відсутні на рівнині України. У високогір'ї  Чивчин поширені так звані висячі осокові болота, з переважанням трав'яного покриву осоки волосистої і участю костриць альпійської і Порціуса, жовтяниці альпійської, ломикаменя зірчастого.

 

 Тваринний світ. На території національного природного парку «Верховинський» тваринний світ є багатим і різноманітним. Тут перебуває майже 3.000 видів тварин. З усіх тварин, виявлених на території парку, найкраще вивченим є тип Хордові. Він тут представлений 5 класами: Променепері риби - 23 видів, Земноводні - 11, Плазуни - 6, Птахи - 123 та Ссавці - 56.

Раритетна компонента потребує ще більш детального вивчення, хоча на даний час у межах зазначеної території встановлене перебування 35 видів (або 35,7% від їх загальної кількості що наявна в Українських Карпатах) з 8 класів, занесених у тому числі, до Червоної книги Міжнародного Союзу охорони природи (ЧК МСОП, 4 або 11,4%), Європейського Червоного списку (ЄЧС, 9 або 25,7%) та до другого видання Червоної книги України (ЧКУ, 30 або 85,7%).

Безхребетні: п'явка медична (ЧКУ, ЄЧС), махаон (  ЧКУ), подалірій ( ЧКУ), райдужниця велика ( ЧКУ), сатир Манто ( ЧКУ), мурашка руда лісова ( ЧК МСОП, ЄЧС), простеномфалія карпатська ( ЧКУ), слимак виноградний ( ЄЧС). Серед риб до вказаних списків занесений лосось дунайський ( ЄЧС, ЧКУ).

Земноводні: тритон карпатський ( ЧК МСОП, ЧКУ), тритон гірський ( ЧКУ), саламандра плямиста ( ЧКУ).

Плазуни: мідянка ( ЧКУ), серед птахів - підорлик малий ( ЧКУ), беркут ( ЧКУ), сапсан ( ЧК МСОП, ЧКУ), глухар – ( ЧКУ), пугач ( ЧКУ), сич волохатий ( ЧКУ), сичик-горобець ( ЧКУ), сова довгаста ( ЧКУ), тинівка альпійська ( ЧКУ), корольок червоноголовий ( ЧКУ), тетерук(ЧКУ).

Ссавці: мідиця альпійська ( ЧКУ), рясноніжка мала ( ЧКУ), вухань бурий ( ЄЧС), снігова полівка ( ЧКУ), водяна полівка мала ( ЧКУ), вовк ( ЧК МСОП, ЄЧС), ведмідь бурий (ЧКУ, ЄЧС), горностай ( ЧКУ), борсук ( ЧКУ), видра річкова ( ЄЧС, ЧКУ), кіт лісовий ( ЧКУ), рись звичайна ( ЄЧС, ЧКУ).

На території парку зустрічаються чимало підвидів тварин, ареали яких обмежені лише Карпатською гірською системою, а також реліктові види. Всього виявлено 130 видів або 45,6% від всієї фауни хребетних Українських Карпат. Іншу кількість складають різноманітні безхребетні тварини (належать до 13 типів і майже 20 класів).

У річках Чорний і Білий Черемош та високогірних потоках району водяться такі цінні види риб, як форель струмкова (струги) та зникаючий лосось дунайський (головач), тому можливе саме не тільки їх збереження, але й вирощування у природних умовах шляхом збільшення водних перепадів і плес.

Створення Національного парку в найвисокогірнішій частині Верховинщини дасть можливість врятувати від цілковитого винищення, у першу чергу, тих звірів, які вже занесені до Червоної книги України, особливо це стосується бурого ведмедя та благородного оленя. А без диких звірів гірські ліси Українських Карпат стали б сумними пустками.

 

Що можна подивитись

Верховинський район є центром Гуцульщини. Край з багатою історико-культурною спадщиною. На території є багато пам’яток історії та культури, археологічні пам’ятки. На Верховинській Гуцульщині розвинуті різні види народних промислів: ткацтво, різьбярство і багато ін.. Увагу туристів привертають побут та звичаї та багата культура гуцулів.

Завдяки значній віддаленості від населених пунктів та високогірній важко доступності уціліли високогірні острівці дикої природи Українських Карпатських гір та зразки традиційної культури гірської господарки, які є національним багатством всієї  України, збереглось у первозданному стані багато  природних комплексів і об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Тут  можна побачити на волі бурого ведмедя, благородного оленя, козулю, дикого кабана, рися, вовка, лісового кота, лиса, куницю, видру, саламандру плямисту, беркута, глухаря, тетерю.

На території національного парку є чимало визначних природних об’єктів:

До цього часу збереглася на р. Чорний Черемош кляуза Лостун - найбільша в Карпатах гребля зі шлюзом. Розташована на висоті 1160 м. В часи, коли Черемошем здійснювався сплав лісу - була найсучаснішою інженерною спорудою. Особливістю цієї клаузи був розподіл акумульованої води відразу у дві долини: Ч.Черемошу і Лостуна.

Цікавим об"єктом природи є група скал, які зачаровують «Кам’яні баби» складені з вапняків тріасового періоду, які мають свою історію.

   На полонині «Прелучний» можемо побачити родовища покладів родоніту.

На території національного парку є мінеральні джерела, зокрема  Буркут - найдавніша польська бальнеологічна здравниця.

Цікавими є місця зростання рідкісних видів рослин. З полонин відкриваються надзвичайні краєвиди.

» Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Газета НПП "Верховинський"


Пошук



Сайт створено у системі uCoz