Кам’яні „Баби”- одне з найкрасивіших та найзагадковіших місць НПП „Верховинський”.

Національний природний парк „Верховинський” розміщений у верхів’ях Чорного і Білого Черемошів на високогірних масивах Чивчинських і Гринявських гір, де знаходиться цілий ряд особливо цінних природних об’єктів і територій. До таких унікальних пам’яток природи України належить одне із найкрасивіших та найзагадковіших місць під назвою „Баби”, що височать на горі Комановій, в урочищі Балтаґул. Згадані „Баби” – це частина вертикальних кам’яних скель висотою біля 12 метрів і периметром біля 30 метрів. Для інших територій регіону Українських Карпат дані розміри не є дуже великими і переважно такі скелі не мають власної назви, але тут, в умовах близькості до найбільшого плоскогір’я Українських Карпат, що відоме під назвою Палениця, де над горизонтом у південному напрямку немає ніяких висот, кам’яні скелі „Баби” виглядають грандіозно та вражаюче. Дані камені розташовані на горі Команова, висотою 1731 метрів над рівнем моря, в межах субальпійського поясу, який починається широкою смугою криволісся і рідколісся, із переважанням сосни гірської та ялівцю сибірського. Слід зазначити, що саме тут, на території північно-східних схилів гори Коман та гори Команова бере початок, найбільш легендарна та оспівана у піснях гірська річка Верховинської Гуцульщини – Чорний Черемош (Чорна Ріка). 

Керуючись сучасною топонімікою, яка послуговується знаннями з географії, історії та лінгвістики, можемо висловити припущення, що назва „Баби” пов’язана з традицією релігійного паломництва давніх гуцулів в дохристиянський період. На території України відомо сотні історико-культурних пам’яток під назвою „Баби” або „Кам’яні Баби”. Це монументальні кам'яні скульптури, які з'явилися на території сучасної України більше 6 тисяч років тому. Кам'яні статуї, або „Баби”, поширені в степовій смузі Європи і Азії, від Монголії аж до Німеччини. За походженням їх поділяють на кілька груп: антропоморфні статуї епохи бронзи, скіфські статуї, кипчацько-половецькі кам'яні баби.

Найбільшою проблемою науково дослідження території Чивчинських і Гринявських гір є їх віддаленість, важко доступність та незаселеність. Тому важливо знайти тут відповідних респондентів – корінних старожилів краю, які тривалий час були на даній території і володіють цінною для нас інформацією. На території даного урочища є полонина Балтаґура, де на протязі багатьох років гуцули займалися відгінним скотарством. Зрозуміло, що для нас дуже важливою була б інформація вівчарів, які пасли там вівці. Ми почали шукати та розпитувати людей на Верховинщині і, на щастя, знайшли досвідченого літнього чоловіка – Ґуцинюка Василя Федоровича у селі Голови, присілок Онисими, який більше сорок років пас вівці, а з них дванадцять років – на полонині Балтаґура. Від нього ми довідалися багато цікавого з історії тридиційного полонинського господарства та природніх умов урочища Балтаґул, де знаходяться славнозвісні „Баби”. Ми довідалися від нього, що при грозах майже усі удари блискавки попадали у кам’яні „Баби”.  Цікаво що за переказами старожилів своєрідне «паломництво» до урочища «Баби» гуцули здійснювали в день святого Іллі (2 серпня) в одне з найбільших «громових» свят на Гуцульщині. Від Василя Федоровича ми також довідалися, що недалеко є ще одне місце із назвою „Баби”, яке знаходиться у підніжжі гори Шкорухів. Наступна наша експедиція була здійснена на гору Шкорухів, вершина якої увінчана красивою християнською капличкою, збудованою в гуцульському стилі. Від єгера Яловичорського лісництва ДП „Гринявський лісгосп” Михайла Федорчака,  який цікавиться історією та культурою Гуцульщини, ми довідалися, що дане місце дійсно насить назву „Баби” або „Кам’яна Баба”, де на полі є залишки невідомого каміння. Обстежуючи дане місце, ми побачили невелике скупчення каміння, що знаходиться на північно-східній відрозі гори Шкорухів. Тому ми хочемо висловити наукову гіпотезу про існування на території Чивчино-Гринявських гір кількох дохристиянських святилищ під назвою „Баби”. Відомо також, що подібного  роду (але більші за  розміром  та  значенням) скельно-печерні язичеські  святилища  розташовані на окремих вершинах Чорногірського хребта, Гринявських гір та Покутсько-Буковинських Карпат.  Чорна Гора,  будучи  Священною  Горою  гуцулів й до  сьогодні   залишається   найбільш  популярною,  як  серед  туристів,  так  і  серед  місцевих  жителів цього краю, що кожного  року,  в  час  Купальских  свят,  здійснюють  своє  «паломництво»  до  цієї Священої  Гори,  збираючи  цілюще  карпатське  зілля  та шукаючи  магічну квітку папороті. Мабуть це є той унікальний феномен живого відголосу  язичницьких  часів  на  Гуцульщині, котрий  зберігся   до  наших  днів.  Гора  Писаний  Камінь,  з глибокими  жертовними ямами, паломництво  до  якої  відбувалось  в кінці літа, на свято Успіння Пресвятої Богородиці, Сокільський  Камінь  на  однойменній  горі,  гора  Кострича, назва  якої  ймовірно походить  від  ритуальної  ватри-«костра», що   традиційно розпалювалась давніми пастухами.  Хребет  Ігрець, де у власній назві  залишилась згадка про давні ритуальні «ігрища», що влаштовували там давні слов’яни-сонцепоклонники  на  свято  Розийгри. Визначними пам’ятками природи, історії та культури є також Угорське  Каміння, Тернашорське скельне святилище, гора  Довбушанка  з Довбушевими Церквами і Коморами,  cкелі  Дідчі  Церкви і багато  інших, які потребують детального наукового дослідження та відповідного природно-заповідного статусу.

Аналізуючи доступні для нас топографічні карти, ми побачили, що поблизу, на території сучасної Румунії є також урочища які носять назву „Баби” та „Валя-Баби”, що потребують вже спільного наукового дослідження, яке може відбутися у рамках транскордонного співробітництва національного природного парку „Верховинський” із природним резерватом Мараморошського повіту Румунії.

Ми запрошуємо всіх любителів історії та культури своєї рідної Гуцульщини до співпраці у пошуку легенд, переказів та іншої цікавої інформації про унікальні місця Гуцульщини та про кам’яні скелі „Баби” зокрема.

Ярослав Зеленчук - кандидат історичних наук начальник наукового відділу НПП „Верховинський”

Кам’яні «Баби» на горі  Команова

Гуцули «паломники» та туристи біля скель «Баби» - 1937рік.