Міжнародний день гір

Де синії гори, де гори Карпати,

Туман по долині пливе.

Близька і далека, струнка, як смерека,

Кохана гуцулка живе.

Починаючи з 2003 року 11 грудня в усіх країнах відзначається Міжнародний день гір. Свято було проголошено 20 грудня на 57 сесії Генеральної Асамблеї ООН, коли підводилися підсумки проголошеного ООН Міжнародного року гір. За мету було поставлено – залучення уваги до проблем розвитку гірських регіонів планети, та необхідності надання допомоги їх населенню.

       ООН закликала міжнародне співтовариство організовувати в цей день заходи на всіх рівнях з метою пропаганди значення стійкого розвитку гірських регіонів.

У відповідній резолюції відзначена особлива актуальність дій, спрямованих на стійкий розвиток гірських регіонів. Просвітницькі заходи, як правило, включають тематичні книжкові ярмарки, симпозіуми, лекції та семінари, також проводяться тематичні заняття в школах. Товариства любителів гір зазвичай проводять пізнавально-розважальні заходи на тижні, що включає 11 грудня.

   Гори завжди вабили людей – їхня недосяжна краса та горді вершини Карпат оспівували та описували у найпрекрасніших творах Іван Франко, Леся Українка, Михайло Драгоманов, Михайло Грушевський, Василь Стефаник, Юрій  Федькович,  Михайло  Коцюбинський, Гнат Хоткевич, Платон Воронько, Ліна Костенко, Степан Пушик, та багато інших відомих українських та закордонних письменників.

  Дивовижна магія вершин проявляється через їх гірську природу. Думаю, що кожен, хто випробував її на собі, підтвердять, що в горах і трава зеленіша і сонце яскравіше, і фарби насиченіші. Ця магія життя така ж потужна як і самі вершини. Тут живуть давні легенди. В горах ми шукаємо справжніх відчуттів і справжню живу природу. Шукаємо справжнє життя і те що зможе нас зробити самим собою. Причини та мотиви у нас можуть бути різними – це виклик собі, відпочинок, спосіб заробітку, боротьба з комплексами і страхами, тренування і здоровий спосіб життя, зміна діяльності, відхід від об'єктивної реальності, участь у житті колективу, який гуртується реальними труднощами…

 Виявляється, що у багатьох народів світу є прислів'я в яких «беруть участь» гори. Приміром:

-        Розумний в гору не піде, розумний гору обійде.

-        Гора з горою не зійдеться, а людина з людиною зійдеться.

-        Якщо гора не йде до Магомета, то Магомет піде до гори.

-        Хто питає – переходить гори, а хто не питає, заблукає на рівнині.

-        Віра і гору з місця зрушить;

 та багато інших.

На території України гори займають 5% площі -  на південному заході Українські Карпати, та на  півдні Кримські гори.

Найбільша українська гірська система — Карпати — займає менше 4% території нашої країни. Але ця мала частина суходолу є місцем народження Дністра, Тиси, Черемоша, Прута. Тут зосереджені значні запаси вітчизняного лісу. Багата флора та фауна регіону дозволяють назвати Карпати останнім у Європі прихистком дикої природи. Карпатські рекреаційні зони є чудовими місцями для відпочинку українців та іноземних гостей..

Значення гірських регіонів у європейському ландшафті часто недооцінюється. Гірські регіони зберігають важливу природну і культурну спадщину та підтримують найважливіші екосистеми, які забезпечують життєдіяльність їх населення. Нині гори не тільки треба підкорювати, а й захищати – бо тут живе маса рідкісних рослин, птахів та тварин. Крім того гірські місцевості – прекрасне місце для активного та оздоровчого відпочинку. Саме з такою метою був створений національний природний парк «Верховинський»,  який поєднує на своїй території Чивчино – Гринявські масиви та долинно-річкові природні комплекси, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Тут створені умови для проведення наукових досліджень, екологічної пропаганди і виховання, розвитку багатьох видів туризму. Територія НПП "Верховинський” охороняється як національне надбання, щодо якого встановлений особливий режим охорони, відтворення та використання.

В Україні є створений Український Національний Комітет Гір,  до якого долучилися і представники Криму. На своїх зібраннях члени комітету неодноразово піднімають питання  про те, як в країні можна практично втілювати Карпатську Конвенцію (про захист довкілля та збалансований розвиток Карпат), адже у 2003 році її підписали представники урядів Словаччини, Сербії та Чорногорії, Польщі, Румунії, Угорщини, Чехії та України. А також про те, що життя мешканців гірських районів важче і суворіше, ніж на рівнині. Тут гірша родючість ґрунтів, частіше бувають природні катаклізми, бракує робочих місць. У нашій державі прийнятий Закон України «Про статус гірських населених пунктів» N 56/95-ВР від 15 лютого 1995 року. Цей  Закон  встановлює  критерії,  за  якими  населені пункти набувають  статусу  гірських,  визначає  основні  засади державної політики щодо розвитку  гірських  населених  пунктів  та  гарантії соціального  захисту громадян,  що у них проживають,  працюють або навчаються. Згідно цього Закону розмір  державних  пенсій,  стипендій,  всіх  передбачених чинним  законодавством  видів  державної  матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи,  що  працює,  проживає  або навчається на території населеного  пункту,  якому  надано  статус гірського, збільшується на 20 відсотків. До заробітної плати всім працюючим здійснюється доплата в розмірі    25 відсотків. Це свідчить про значну підтримку жителів гірської місцевості Українською державою.

 Україною ратифіковано Карпатську Конвенцію, створена Асоціація гірських населених пунктів. Але вимоги сьогодення зобов'язують нас і надалі працювати над вирішенням соціально-економічних завдань та природоохоронних проблем гірських регіонів.

Фахівець з рекреації ІІ категорії               М.Повар

                                                                          Хребет Альбина