Бурий ведмідь  – під охороною НПП «Верховинський».

 Прикрасою і гордістю нашого краю є володар гір - бурий ведмідь. Глухі ліси Карпат - єдине на Україні місце поширення цього рідкісного тепер звіра.  Але і тут ведмедів не багато, тому вони перебувають під охороною закону.

 Бурий ведмідь – найбільший з наземних хижаків. Живуть ведмеді 30-35 років.  Маса окремих тварин сягає 450 кг. Колір шерсті ведмедя сильно залежить від індивідуальної мінливості і буває від темно-бурого, майже чорного, до світло-сірого і солом’яно-жовтого. В ведмежат на шиї та грудях бувають світлі плями, які часто утворюють своєрідний нашийник, котрий з віком пропадає, але і в дорослих ведмедів інколи буває помітна нечітка світла пляма на грудях.      

Зиму – найбільш голодний і суворий період – ведмеді проводять в барлозі. Прийнято вважати, що для зимового сну ведмідь вибирає місце найбільш глухе, віддалене від людей. Це не завжди так. Ведмеді часто влаштовують барліг поблизу доріг, на вирубках, в інших місцях, які часто відвідуються людиною. Перед заляганням в барліг, ведмідь збирає для підстилки мох, траву, скручує це все, а потім, задкуючи, затягує в барліг. Місця, де був видертий мох, добре виділяються на ґрунті, і викривають тим самим місцезнаходження берлоги. Частіше за все ведмідь лягає під стовбуром поваленого дерева, біля кореня, інколи викопує земляну берлогу, а в гірській місцевості використовує печери та нагромадження каміння. Якщо ведмідь, кимось потурбований, вилазить з барлогу, всі його органи починають активно працювати, він швидко худне, і йому необхідна їжа. Він починає бродити в пошуках їжі, в народі такого ведмедя називають шатуном. Шатун – небезпечний звір. Він голодний і нервовий. В пошуках їжі інколи робить спроби вполювати оленя чи іншу тварину.

Ранньою весною, пробудившись від сплячки, голодні ведмеді спускаються в долини річок. Потім, в міру танення снігу і розвитку рослинності, вони піднімаються все вище і вище в гори і доходять до субальпійських чагарників. Восени облюбованим місцем ведмедів є букові ліси і зарості ліщини. Тут ведмеді ласують горіхами.  Зразу після сплячки тварини харчуються мурахами, пагонами, але в основному живуть за рахунок жиру, який залишився після зимової сплячки. Коли сходить сніг, ведмеді їдять ягоди, які перезимували, молоду траву, трохи пізніше – молоді листя, різні трави, а також дрібних тварин і пташині яйця.

         Дорослі ведмеді ведуть одинокий спосіб життя. Якщо трирічному ведмедю вдається знайти ділянку лісу, не заселену іншим ведмедем, він поселяється там і оберігає її. Така ділянка має свої чітко помічені ведмедем межі, до яких інші ведмеді ставляться з повагою. Позначаючи межі, господар ділянки вибирає окремі дерева, найчастіше смереки, і наносить на них свій запах – за допомогою сечі, а також треться до дерева животом, спиною, головою (стоячи до дерева спиною на задніх лапах і закинувши голову, обхопивши в цей момент передніми лапами дерево за своєю головою, де залишаються добре помітні сліди), дряпає кігтями стовбур. Такі "прикордонні стовпи” зустрічаються на лісових стежках, біля доріг. Їх можна визначити по подертій і подряпаній корі, по частинках шерсті. Часом ведмеді ще виривають іклами з стовбура великі скалки з кусками кори. Як правило, такі сліди бувають високо на стовбурі, на висоті, яку дозволяє ріст ведмедя, що стоїть на задніх лапах. Ведмеді добре знають, що залишені ними сліди добре помітні, тому стараються їх всіляко приховати. Наприклад, коли ведмідь зустрічає повалене дерево, він обов’язково вилізе на нього, пройде по стовбуру до кінця, а потім зіскочить на землю.

На території Українських Карпат  цих тварин – найбільших ссавців і хижаків – залишилося близько 200, а на території  НПП «Верховинський», по обліку фауни за 2012р., нараховується 11 ведмедів. Бурий карпатський ведмідь незабаром може залишитися тільки зображенням на гербі нашого парку. Як зникаючий вид він занесений до Червоної книги України.

Відділом державної охорони постійно проводяться природоохоронні заходи щодо збереження життєдіяльності даного виду тварин  це  боротьба із  браконьєрством, постійний контроль за охоронною територій та місць їх проживання, особливо в весняний період, проведення  профілактично роз’яснювальної роботи та  бесід серед населення.

Зберегти та розширити популяцію бурого ведмедя у регіоні – одне з наших основних завдань.

Інженер з охорони тваринного світу                             Н. Кочерган