 25 лютого
виповнюється 150 - та річниця з дня народження
відомої української поетеси Лесі Українки.
Народилася Леся в 1871 році в м. Новоград-Волинському (тепер Житомирська
область).
В далекому 1901 році відома українська
письменниця і поетеса Леся Українка вибрала для лікування саме Буркут. Вона
відвідала Гуцульщину коли їй виповнилося 32 роки. Леся з дитинства
дізнавалася про цей край з розповідей матері Олени Пчілки та дядька Михайла
Драгоманова, українського вченого, критика, публіциста, історика, фольклориста.
Гуцульщина
- казковий квітучий край, повний загадковості і неповторної чарівності.
Зелені ліси, чисте і свіже повітря, дзеркальні хвилі Черемоша, а головне високі
гори неприступно охороняють її. Це місце в якому завжди заспокоїть милозвучний
пташиний спів, де можна доторкнутися до чистої незайманої природи. Відвідуючи
Карпати поетеса багато часу проводила у горах, подорожуючи цими, без
перебільшення, надзвичайно красивими, унікальними куточками незайманої природи,
що знайшло відображення у її літературній творчості. Вивчаючи географію
подорожей Лесі по наших горах, НПП «Верховинський» прокладено та облаштовано
туристичний маршрут «Стежками Лесі Українки».
Свою подорож Леся Українка до нашого краю
розпочала з Чернівців. Там вона відвідала подругу Ольгу Кобилянську, українську
письменницю, прозаїка, за творами якої знято фільми: «Земля», «Вовчиха»,
«Меланхолічний вальс», «Царівна», та ін. Саме завдяки емоційним розповідям
Ольги, Леся загорілася мрією відвідати цей прекрасний край. Поетеса зі своїм
чоловіком Климентом Квіткою, українським музикознавцем, фольклористом, дорогою до Буркута
відвідала Вижницю та Криворівню, де зустрілася з І.Франком, відомим українським письменником, поетом, вченим,
філософом та В.Гнатюком, українським етнографом, фольклористом, мовознавцем,
літературознавцем, які там відпочивали. Згодом, разом з чоловіком, поїхали до
села Жаб'є (тепер селище Верховина), звідки 24 липня 1901 року, вони прибули до Буркута, і
поселилися у пансіонаті місцевого священника Михайла Лакусти. Наступного дня
вона відправила батьку листа в якому написала: «І добре тут те, куряви зовсім
немає, бо нема вулиці, а стежки тільки, і всього одна проїжджа дорога, та й по
ній мало хто їздить, бо тут людей мало, тут всього чотири домики в лісі», а
навколо тільки натуральна обстановка: високі дерева, зелена папороть, спів
птахів та чути шум Черемоша і потоку, який зветься Буркутом. Зі сльозами на
очах писала письменниця останню фразу у листі з Буркута: «Як я тут не
поправлюся, то вже не знаю якого мені клімату треба». В Буркуті серед чарівної
природи Леся Українка не тільки лікувалася. В цей час з під її пера вийшли
твори «Одержима» і «В пущі». Саме в них описала своє захоплення Карпатами. Щоб
провідати Лесю Українку, в Буркуті 1 серпня 1901 року прибув І.Франко і проживав там 5 днів. Він часто
приносив поетесі смачну гірську рибу, яку ловив у Черемоші. Разом з Лесею,
тихими літніми вечорами, вони співали українських пісень, ділилися творчими
думками, які можуть народитися в душі письменника у цьому своєрідному куточку
природи.
В кінці серпня 1901 року, з першою
вранішньою зорею, Леся вирушила в подорож по горах. Як згадує письменниця: «Тут всюди панує одвічна природа…», чим вище вона піднімалася в гори, тим наполегливіше
її опановувало відчуття дивної легкості і радості. Піднімаючись вгору,
приблизно через 300 метрів, вона потрапила до криниці мінерального джерела
Буркут і по схилу серпантином продовжила прогулянку на вершину полонини
Луковиця, звідки відкрилися краєвиди Чивчино-Гринявських гір. Сповнена
враженням від захоплюючого видовища гірських панорам письменниця через полонину
Озерний прямувала до полонини Масний Присліп. Неповторні краєвиди, своєрідна
гірська дика природа переповнювали її серце незабутніми враженнями, які
незабаром були відображені в її творах. Через полонину Копілаш, Мосирним
потоком, Леся підійшла до села Пробійнівка. Після короткого перепочинку,
попутнім гужовим транспортним, доїхала до села Довгопілля, милуючись по дорозі
крутими берегами, стрімкими та пінистими водами річки Черемош. Там вона
поселилася у священника Івана Попеля, прогресивного громадсько-культурного
діяча, в якого в різний час гостювали І.Франко, О.Кобилянська та інші видатні
люди.
Безліч емоцій переповнювало
письменницю перебування в Карпатах, які вилікували письменницю духовно, але не
фізично. Красу цих величних гір вона запам’ятала до кінця свого життя. Від’їжджаючи
з Карпат, Леся назавжди залишила у своєму серці неповторну красу цієї первісної
природи. Це почуття вона виклала при написанні «Лісової пісні» ніжної, як голос
сопілки, зворушливої, глибокої, мудрої, в яку письменниця вклала з свого серця
«те, що не вмирає».
На жаль будинок, у якому проживала Леся
Українка, не зберігся. 
Провідний
фахівець з екологічної освіти В.Максимюк
|
