Місце злиття Чорного та Білого Черемошів у селі Устеріки, Верховинський р-н, Івано-Франківська обл.                                       Під час проведення екологічної акції

     Річки Чорний і Білий Черемош та їх притоки, які при недбалому поводженні з побутовими і промисловими відходами інколи стають сміттєзвалищем та середовищем для поширення різних інфекційних хвороб і епідемій. Лише розумне збереження та використання водних ресурсів забезпечить їхню придатність для майбутніх поколінь. «Чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять». Цю народну мудрість треба нагадати кожному, хто ще не усвідомив що треба оберігати природу для наших нащадків.

     Щорічно з метою проведення заходів по  очищенню берегів річки Черемош та привернення уваги громадськості до екологічних проблем, щодо збереження чистоти водних ресурсів, а також виховання бережливого ставлення громадян, особливо молоді,  НПП «Верховинський» проводить екологічні акції. 

     Не зайвим буде підкреслити, що лише минулого року у акції, взяли участь понад 500 чоловік. Прибережну смугу річки Черемош було очищено на протязі більше 40 кілометрів. Слід відзначити активну допомогу жителів сіл Топільче, Зелене, Явірник, високу організаторську роботу учнів і педагогів загальноосвітніх закладів району, участь працівників місцевого самоврядування та інших небайдужих громадян навколишніх сіл. Доречно згадати що фінансову спонсорську допомогу,  у проведенні акції,  надали Франкфуртське зоологічне товариство (Німеччина) і  Українське товариство охорони птахів,  які працюють над проектом «Збереження Карпатських пралісів» шляхом розширення природо-заповідних територій.         

     Подорожуючи Верховинщиною, відвідувачі милуються бурхливою річкою Черемош, що  користується великою популярністю,  про неї складають пісні, легенди, повір’я. В ній дух горян, що гордо називають себе гуцулами.

     Протягом багатьох століть Черемош був для гуцулів рікою життя, рікою-годувальницею, джерелом краси та натхнення. Він надихав багатьох поетів, художників, композиторів. Слухала пісню  його хвиль  Леся Українка, не раз походжав у Криворівні берегами бистрої ріки Михайло Грушевський разом із Франком та Стефаником. Могутнє українське пісенне тріо — Володимир Івасюк, Назарій Яремчук, Левко Дутківський — оспівали цю диво-річку. Існує легенда, що до схід сонця злітаються з Чорногори найдужчі орли полоскати свої дзьоби і крила  в бистрині, де зливаються Білий і Чорний Черемош, несучи водограї, щоб химерними закрутинами обіймати задумливі гуцульські гори.

     З різних причин екологічна ситуація з малими річками в Українських Карпатах до недавна була дещо краща за стан рівнинних річок в інших регіонах України. Звісно, цьому сприяв і гірський характер їх водотоків, і в десятки разів більша водність територій Карпатських областей. Втім, наступ на малі гірські річки іде широким фронтом. Від інтенсивної забудови прируслових долин житловими, рекреаційними і промисловими будівлями з їх слабо очищеними стоками – до інтенсивних рубок лісу на схилах гір. Від хімічного забруднення земель і підземних водойм внаслідок сучасного сільськогосподарського виробництва – до забудови малих і міні ГЕС (МГЕС) дериваційного типу та ще й з водонапірними греблями.

     За останні 10-15 років спостерігаємо ще одні ганебні і вкрай шкідливі для малих річок явища: забруднення їх берегів тисячами тон твердих побутових відходів (ТПВ) та несанкціонований забір піщано-гравійної суміші прямо з русел.

     Не можна не згадати і про браконьєрські способи лову риби на зразок рибальських сітей, електошоку чи вибуху.

     Надворі уже друге десятиліття ХХІ століття, парадигма взаємин Людини і Природи на планеті Земля вже давно змінена. Егоїстичної людиноцентричної системи з її економікою, енергетичними потребами і т.д. без врахування потреб самої Природи – уже просто не існує. Правда, є ще немало егоїстичних людиноцентричних «острівців» на зразок України. Сподіваємось, що і тут наступлять зміни. Якщо ж такі «острівці» ще років з 10-20 переважатимуть, Природа просто загине разом з людиною.

     Перелічені причини, через які слід оберігати малі річки Карпат від згубної людської діяльності переконливо показують, що зневажання законів і суспільної моралі, егоїзмі і пошуках вигоди лише для себе, є найголовнішим проявом цього зла в посяганні на саму Природу. А природа як відомо ще ніколи і нікому нічого не пробачала, то чи варто замахуватись на це Боже творіння!

 Молодший науковий співробітник наукового відділу                                                                                                                                             Алла Зітенюк