Залежність людини від природи сьогодні очевидна. Всі наші потреби так чи інакше пов’язані з природою. Адже всі ми знаємо, що кожного дня потребуємо чистої води і повітря, продуктів харчування та ліків, викопного палива та будівельних матеріалів і, що все це є «продуктом» природи як і ми самі.
За даними вчених, для збереження природної рівноваги на нашій планеті близько 1/3 території кожного фізико-географічного регіону планети потрібно зберегти у природному стані. Ще 1/3 територій живої природи може слугувати фоном для господарської діяльності людства. І лише 1/3 території може бути зайнята населеними пунктами, полями, дорогами та промисловістю. За цих умов збереження всього різноманіття життя не здається чимось нереальним. Проте людство вже давно порушило таке співвідношення. Антропогенний тиск особливо помітний у густонаселених регіонах і, зокрема, в Україні, де природних територій залишилося не більше 1/5 від території держави.
Важливим фактором є те, що коли зникає природа - зникає і країна, адже культура та самобутність народу формується у безпосередньому зв’язку з природним середовищем у якому живе народ. Окрім цього, від стану навколишнього природного середовища залежать добробут та здоров’я населення.
На шляху у боротьбі за Незалежність український народ долає багато перешкод та наслідків, пов’язаних з амбітними радянськими планами скорення природи – це і спрямування річок у зворотній бік, і Чорнобильська катастрофа, знищення унікальних природних екосистем завдяки масштабним меліоративним заходам, деградація земель через надмірне розорювання. У цьому ключі заповідання природних територій є одним з найдієвіших інструментів для збереження мальовничої української природи.
Природні території одночасно виконують ряд критично важливих для людини функцій: зберігають екологічний баланс, дають інформацію про стан біосфери, слугують біофільтром для відходів, очищують повітря та воду. Саме на долю природної рослинності приходиться до 80% очисних властивостей біосфери.
Всі природні ресурси, які використовує людина у своїй господарській діяльності, є «продуктом» природних територій, їх частиною та джерелом одночасно. Тому заповідання природних територій є шляхом збереження природних ресурсів, які у своїй множині є запорукою життя людини та її майбутнього.
Чим інтенсивніша господарська діяльність, напруженіший стан природних ресурсів, більша кількість відходів, тим необхіднішою є підтримка навколишнього природного середовища. Тому еколого-економічна роль природоохоронних територій безперервно зростає.
Особливе місце в системі природно-заповідного фонду належить природним та біосферним заповідникам і Національним паркам. Вони є природно-заповідними категоріями вищого рангу, з режимом суворої заповідності, який дозволяє гармонійно поєднати охорону природи та задоволення потреб місцевого населення, а також сприяє розвитку туризму в регіоні. Доречним буде сказати, що з часу заснування НПП «Верховинський» у районі суттєво збільшилася кількість туристів і відпочиваючих, незважаючи що зовсім недалеко знаходиться гірськолижний курорт «Буковель», на будівництво якого витрачені шалені кошти для створення комфортних умов відпочинку по європейських стандартах. Життя людини в урбанізованому світі в деякій мірі руйнує особистість та організм, призводить до депресивних явищ і хвороб, адже люди «запрограмовані» жити в природному середовищі. Мальовничі незаймані куточки дикої природи нашого регіону, унікальні гірські ландшафти, стрімкі гірські потоки з чистою джерельною водою приваблюють відпочивальників та туристів, кількість яких невпинно зростає, що значно покращує соціально-економічний розвиток району.
Зараз НПП «Верховинський» разом з Українським Товариством Охорони Птахів працює над проектом «Збереження Карпатських пралісів», а така робота вимагає розширення природно-заповідних територій. Звичайно, що лісозаготівельні організації, лісгоспи проти такої позиції природоохоронців, мотивуючи це зниженням соціально-економічного розвитку району, скороченням числа робочих місць та зменшенням доходів до районного бюджету. Але економічна вигода сьогодні можливо в недалекому майбутньому може сприяти виникненню екологічної кризи. Одним із факторів, які можна назвати, є збереження чистої питної води, що на даний час є важливою світовою проблемою. На основі наукових обґрунтувань вирубка лісів веде до зменшення водних запасів регіону. Слід врахувати і те, що під час повеней з гірських потоків вода виносить багато відходів від заготівель. А це суттєво забруднює русло річки Черемош. Тому хотілось би щоб працівники лісової галузі, районна влада, органи місцевого самоврядування з розумінням ставились до пропозицій природоохоронців, на що ми дуже щиро сподіваємось.
Отже нам є чим пишатися і над чим працювати далі. Ми закликаємо всіх небайдужих пізнати природні скарби природно-заповідного фонду, берегти природу і родини, єднатися та творити успішну і незалежну державу Україну.

                                                                                                                 Адміністрація НПП «Верховинський»