Хто хоче відчути подих природи, доторкнутися до її таємниць, помилуватися незрівняною красою, знайдіть вільну хвилинку і проведіть  своє дозвілля у духовному єднанні з цим неповторним дивосвітом.  Світ природи  дивний, красивий і непов­торний. Милують око мальовничі краєвиди  гір, які ніби казкові  велетні, горді і обважнілі, прокидаються  після теплої літньої ночі.

У долинах лежить молочно-білий туман, який зі сходом сонця розтане у чистому про­холодному ранковому повітрі. Трава і квіти покриті холодною і чистою росою, яка заграє яскравими кольорами коштовного каміння з першими променями сонця. Порушує ранкову тишу спів пташок - дзвінкий, різноголосий і мелодійний, як знак того, що життя на землі прокинулось. Синє небо вип’є з квіток ранкову росу, а сонечко викупає їх у своїй купелі. Сон­це ходить у золотому вбранні, ступає кроками велетня, мандруючи плаями та полонинами, зазираючи у морок печер та проваль. Гірські сіножаті - барвисті й запашні, протягом весни і літа, доки їх не скосять, щомісяця змінюють колір та п’янять своїми ароматами. Влітку, у теплому сонячному промінні, дозрівають чор­ниці (афини), покриваючи землю темно-синім килимом, а із зелених пагонів гронами звиса­ють червоні ягоди стиглої малини. Під зелени­ми ялинами, огорнувшись лісовою прохолодою, причаїлись білі гриби, підберезники, лисички.

Повсюди вирує життя... У лісовому болоті, серед молоденьких ялинок, рятуючись від літньої спеки, прохолоджується дика свиня з приплодом поросят. На лісовій галявині, у про­менях вечірнього сонця, обережно озираючись і прислухаючись до шелесту в лісі, пасуться ко­зулі - самець і самка з дитинчам. Іноді вечірню тишу розірве рев оленя і, покотившись стого­лосним відлунням понад горами, затихне в лісо­вих хащах.

Скелясті нагромадження, наче одвічні вар­тові, не розсипались через віки, залишившись символами древніх таємниць. Вони стоять, як мовчазні свідки минулого, інколи своїми фор­мами  і  обрисами нагадуючи героїв давніх ка­зок і легенд: Велетнів, Чугайстрів, Лісових Мавок, Арідників. Здається їм не страшний ні вітер, ні сонце, ні спека, ні холод, ні сніг, ні дощ, і часу вони не підвладні.

З високих джерел краплини і струмені води сочаться зі скелястих берегів, вливаючись чис­тими потоками у річку. Через плесо блискав­кою шугнула хижа форель і стала невидимою у грайливих білих бурунах потоку. Бурхливий Черемош виграє пінними водоспадами і мчить у далечінь, наспівуючи свою одвічну пісню життя.

Це і є та краса, яку створила природа, яку зберегли наші предки і яку хочеться залишити нащадкам, що і є одним з головних завдань НПП «Верховинський».

Провідний фахівець з екологічної освіти             Ю. Ватуйчак