Метою свята, заснованого Генеральною Асамблеєю ООН 27 вересня 1979 року, є популяризація туризму як рушія генеральної та світової економіки, висвітлення його внеску в охорону навколишнього природного середовища, пізнання світу та оздоровлення людини, а також встановлення дружніх стосунків між державами.

Екологічний туризм, який дуже часто асоціюють з так званим зеленим або сільським туризмом, передбачає безпосередні контакти людини з природою: відпочинок на екологічно чистих природних територіях, туристичні походи і ночівлі в наметах, пішохідні екскурсії еколого – пізнавальними маршрутами. Особливість розвитку туризму на Верховинщині полягає в тому, що тут протягом останніх років туризм успішно поєднується з використанням етнокультурного потенціалу гуцульського краю. Щорічне проведення свят «Полонинське літо», «Різдво на Гуцульщині», фестивалів троїстих музик ім. Могура, гуцульської співанки ім. Чукутихи та інших культурологічних заходів. Під час подорожей особлива роль відведена також ознайомленню з місцевими звичаями та обрядами, традиціями, гуцульським побутом. Сьогодні на території району функціонує 11 музеїв, регіональний музей Гуцульщина, хата-музей кінофільму «Тіні забутих предків» та приватний музей Музичних гуцульських інструментів Романа Кумлика в селищі Верховина, музеї І. Франка та М. Грушевського в с. Криворівня, музей гуцульського театру ім. Гната Хоткевича в с. Красноїлля та ряд інших.

З метою забезпечення розвитку туристичного потенціалу на території Парку створено 8 еколого – пізнавальних туристичних маршрутів, зокрема ім. Цісаревича Рудольфа; Скала Баби; Перкалаба – Пробійнівка; Монастирський; Чемірне;  Кляуза Лостун; Стежками Лесі Українки; Від джерела до джерела. Знайомство з красою незайманої природи, самобутність культури гуцульського регіону, підвищення екологічної культури мандрівників і місцевих жителів, сприяння останнім в економічній користі від охорони навколишнього середовища - це основні фактори, на яких має триматися таке популярне останнім часом явище, як еко – етно туризм.В нашому Парку запроваджуються різні види екологічного туризму: піший, кінний, а в подальшій перспективі-водний. Сюди можна віднести спостереження за фауною і флорою, фото і кінозйомку тварин і рослин та природніх ландшафтів. При перспективному розвитку туризму, значна частина місцевого населення могла б надавати відвідувачам послуги з відпочинку та розваг і отримувати доходи від продажу сільськогосподарської продукції. Популярними є тури на полонину, де виготовляється гуцульська бринза та будз, а також збір дикоростучих плодів та ягід. Кожний регіон України по-своєму привабливий для екологічного туризму. При цьому Верховинщина для багатьох екотуристів є екзотичним краєм, де збереглася  значна частина недоторканої природи, своєрідні гірські ландшафти та чисті вироби м'ясної та  молочної  продукції.

З 1880 року туристи відвідують селище Верховину (до 1962р. Жаб'є). На думку тогочасних дослідників та краєзнавців, примітним місцем відпочинку була і є «Столиця Гуцульщини» селище Верховина. Виходячи з витоків минулого, сьогодення підтверджує, що на Верховинщині створюється сучасна рекреаційно – туристична зона, яка має зацікавити українських та міжнародних інвесторів щодо участі в будівництві туристичних об’єктів,  а особливо тих проектів, які пов’язані з розвитком літніх та зимових видів відпочинку.

У вирішенні цих перспективних завдань регіонального збалансованого розвитку Верховинщини важлива роль відведена НПП «Верховинський», який розташований в Чивчино – Гринявських горах з цікавими скальними формаціями, зарослими хвойними лісами, розлогими полонинами, стрімкими ріками і водоспадами у місцевості з дуже своєрідними етно – культурними традиціями та неповторним гуцульським фольклором.

                                                                                                                                    Провідний фахівець з екологічної освіти   Ю. Ватуйчак