Видані томи «Літописів природи «НПП» Верховинський

«Літопис природи» — це основний документ, в якому фіксуються спостереження за динамікою різних природних явищ, а також самостійна програма наукових досліджень, які проводяться відповідно до «Програми Літопису природи для заповідників та Національних природних парків України» (2002) під загальною редакцією Т. Л. Андрієнко. Це збір інформації, реєстрація фактичних даних та аналіз отриманих результатів. Виявлення залежності природних процесів та причин дозволять прогнозувати їхню подальшу тенденцію розвитку. «Літопис природи» видається щорічно.

До кінця березня 2016 року спеціалістами Парку узагальнено дані спостережень та наукових досліджень на території НПП «Верховинський», які були проведені протягом минулого 2015 року. На цій основі, у першій половині квітня 2016 року, спеціалістами Національного природного парку «Верховинський» видано черговий том основного звітного документу про наукову роботу НПП «Верховинський» – «Літопис природи. Том ІV».

У «Літописі природи» вміщені узагальнені дані первинних спостережень, в зборі яких задіяні інспектори природно-заповідного фонду всіх природоохоронних науково-дослідних відділень. Фенологічні спостереження проводяться в основному на феномаршрутах, фенопунктах; гідрологічні — на гідропостах; метеорологічні – на метеопості. У цій роботі беруть активну участь спеціалісти наукового відділу НПП «Верховинський». Для проведення детальних досліджень на території Парку тимчасово залучаються вузькоспеціалізовані фахівці, співробітники науково-дослідних установ, кандидати наук, аспіранти. «Літопис природи» вміщує поточну інформацію про стан екосистем та їх компонентів.

Кожний том «Літопису природи» підлягає обов’язковій реєстрації в УкрІНТЕІ, де йому присвоюється реєстраційний, обліковий та інвентарний номери. НПП «Верховинський» зареєстрував у повному обсязі І, II і IІІ томи, та ведеться робота по закінченню реєстрації ІV тому «Літопису природи».

ІV том «Літопису природи» Національного природного парку «Верховинський» складається з 11 розділів на 531 сторінці. В тексті вміщено 74 таблиці, 16 картосхем та 112 ілюстрацій.

Провідний науковий співробітник

Іван Коляджин