Розділ І.

         Верховинський район Івано-Франківської області має дві дуже важливі специфічні особливості, які є визначальними в його загальній енциклопедичній характеристиці. Перша специфічна особливість полягає в тому, що Верховинський район, серед всіх 20-ти гірських районів Українських Карпат, є найбільш високогірним районом України. Відомо, що середня висота розміщення населених пунктів Верховинщини становить 901 м н.р.м., Путильщини – 859 м н.р.м. і Рахівщини – 508 м н.р.м.. Найбільша високогірність населених пунктів Верховинщини у всіх Українських Карпатах, стала головним аргументом для перейменування 1962 року колишньої назви його центрального населеного пункту Жаб’є, на сучасну назву – селище Верховина. Таким чином, максимальна високогірність населених пунктів Верховинського району була вдало відображена у сучасній назві його районного центру – Верховина. Центральна частина селища Верховина розміщена на висоті 620 м н.р.м., у найбільшій за площею міжгірній улоговині – «Великій Улозі», що знаходиться поблизу південно-східних схилів Чорногірського хребта Українських Карпат.

         Виходячи з того, що весь Верховинський район, з точки зору фізичної географії, є найвисокогірнішим районом України, ми будемо звертати основну увагу на його особливу природно-екологічну цінність. Високогірна специфіка природних ландшафтів цього району є його характерною особливістю, що суттєво впливає на всі сфери життя і діяльності місцевого населення Верховинщини. За багато попередніх століть автохтонне населення Жаб’євщини – карпатські горяни, або інакше – гуцульські українці, добре зберегли природні ландшафти Гуцульського регіону Українських Карпат. Всі попередні покоління верховинських гуцулів своєю наполегливою важкою працею, протягом попередніх 500 і більше років, витворили специфічну, розсіяну по горах, форму поселення, дуже цінну традиційну культуру полонинського тваринництва, виробництва м’ясо-молочної продукції, гірського лісового господарства, дерев’яного житлового будівництва і деревообробки, народних ремесел і промислів, прикладного і декоративного мистецтва Гуцульщини.

         Тільки за часів незалежності нашої країни, всі карпатські горяни, вперше в історії Українських Карпат, домоглися одержання спеціального державного статусу  жителів гірських населених пунктів України. Таким чином високогірність Верховинщини була об’єктивно відображена в діючому Законі України «Закон про статус гірських населених пунктів в Україні», згідно якого всі його 42 населені пункти мають статус гірських.

         Друга специфічна особливість Верховинського району полягає в тому, що на Верховинщині найкраще збереглася самобутня матеріальна і духовна культурна спадщина гуцулів, як етнографічної групи українців, що живуть в Гуцульському регіоні Українських Карпатах. Унікальний автентичний гірський спосіб життя більшості гуцулів Верховинщини характеризується проживанням їх в дерев’яних житлових будинках, розсіяних на гірських схилах висотою від 500 до 1500 м н. р. м., веденням традиційного відгінного полонинського тваринництва та гірського лісового і будівельного господарства, заняттям народними промислами і ремеслами.  На Верховищині ще збереглося багато старих дерев’яних житлових будинків, споруджених в гуцульському архітектурному стилі, більшість верховинців на свята одягають прекрасне гуцульське вбрання, старанно зберігають і розвивають давні гуцульські звичаї, обряди і традиції. Таким чином Верховинщина здавна була і залишається тепер основним етнографічним ядром всієї Гуцульщини, а в перспективі, при спільній конструктивній праці всього місцевого населення, може стати в майбутньому автентичним етнокультурним центром Гуцульського регіону України.  

         За результатами багаторічних експедиційних українознавчих досліджень населених пунктів Верховинського району, проведених Відділенням «Філія Гуцульщина» НДІУ, можна твердити, що даний район має найбільшу кількість визначних пам’яток природи, історії і культури серед всіх районів Українських Карпат. Тільки в плані збереження і розвитку гуцульських народних ремесел, промислів, прикладного і декоративного мистецтва Верховинщина поступається сусідній Косівщині, яка є справжнім сучасним мистецьким центром Гуцульщини. 

         Згідно проведених попередніх наукових досліджень, кожен населений пункт на Верховинській Гуцульщині має свої специфічні природні, історичні і культурні особливості та зберігає дуже цінні природні і рукотворні об’єкти та місця. Виходячи із великої природо-екологічної та культурно-історичної цінності об’єктів і місць Верховинського району, ми бачимо важливу проблему в тому, що більшість із них ще недостатньо досліджені науково, мало відомі для населення Гуцульщини і України. В цьому зв’язку ми розробили громадський природо-екологічний та культурно-історичний проект пошуку визначних об’єктів і місць у населених пунктах Верховинщини, який дасть можливість протягом 2014-2015 років, спільними зусиллями місцевих науковців, природоохоронців, освітян, працівників культури і засобів масової інформації та краєзнавців, географічно високогірного та етнографічно самобутнього Верховинського району Українських Карпат, на відповідній науковій основі, системно організувати пошукову роботу місцевих дослідників із виявлення і комплексного наукового дослідження всіх його найцінніших об’єктів природи, історії та культури.

         Робоча назва даного громадського природо-екологічного та культурно-історичного проекту: «Сім чудес природи, історії та культури населених пунктів Верховинщини».

         Даний проект є логічним продовженням успішно реалізованого на Верховинщині попереднього проекту «Сім чудес Верховинщини», який був розроблений за ініціативою Редакції газети «Верховинські вісті» спільно із Відділенням «Філія Гуцульщина» НДІУ. До семи чудес Верховинщини були зараховані: Метеорологічно-астрономічна обсерваторія на г. Піп Іван, Криворівнянська церква Різдва Пресвятої Богородиці, скелі «Шпиці», озеро «Марічайка», скеля «Писаний Камінь», скелі «Довбушеві Церкви і Комори», скеля «Угорський Камінь». Всі вони були науково досліджені, про кожен із них були опубліковані у «Верховинських вістях» науково-популярні статті та зроблено про них 15-ти хвилинні виступи по «Радіо Верховини».        

 Звернемо увагу на те, що серед визначних національних, регіональних і місцевих пам’яток природи, історії та культури Українських Карпат,саме визначні місцеві пам’ятки, історії та культури населених пунктів Верховинської Гуцульщини посідають особливе місце. По-перше,  їх є найбільше. По-друге, вони займають найнижчу сходинку в існуючій класифікації пам’ятокУкраїнських Карпат. По-третє, вони найменш захищені законодавчо. Тому спільна робота всієї громадськості Верховинщиниіз пошуку, виявлення, опису, реєстрації та охорони визначних місцевих пам’яток природи, історії і культури матиме велике освітнє і виховне значення, сприятиме кращому збереженню пам’яток природи і екології, історії і культури району та розвитку тут рекреації і туризму.

         Перш за все до «Семи чудес природи, історії та культури населених пунктів Верховинщини» обов’язково повинні попасти всі унікальні об’єкти та місця, які ціннісно відповідають найвищому ступеню порівняння: найкращий, найбільший, найвищий, найдовший, найширший, найглибший, найдавніший, найрідкісніший і тому подібне. Для полегшення пошуку «Семи чудес природи, історії та культури населених пунктів Верховинщини», ми розробили «Примірний перелік цінних об’єктів природи, історії та культури населених пунктів  Верховинського району», які в першу чергу варто шукати, виявляти, науково досліджувати і вирішувати питання про одержання ними статусу визначних національних пам’яток України, регіональних пам’яток Гуцульщини або місцевих пам’яток Верховинщини. Даний перелік складається із наступних двох частин.
Примірний перелік цінних об’єктів природи, історії та культури населених пунктів Верховинського району.

І. Цінні природні об’єкти і території населених пунктів Верховинського району, які можуть одержати статус визначних пам’яток природи Верховинщини, Гуцульщини чи України.

Гірські вершини і хребти.

Високогірні альпійські луки – полонини.

Гірські сінокісні угіддя – царинки.

Кам’яні скелі і печери, гірські ущелини.

Гірські лісові урочища зростання кедра, смереки, ялиці, бука, явора, ясена і в’яза та інших рідкісних видів дерев.

Високогірні субальпійські урочища зростання жерепу, ялівцю і лелечу та інших рідкісних видів кущів.

Рідкісні, найбільші, найстаріші і меморіальні дикоростучі та плодові дерева.

Парки, сквери, сади та угрупування цінних видів дерев.

Гірські річки, потоки, водопади, пороги, плеса, річкові тераси і заплави.

Найбільші теплиці і головиці та витоки річок.

Найбільші водно-болотні угіддя, багни.

Джерела мінеральних вод.

Найбільші озера, ставки, криниці, штучні водойми.

Вузькі річкові долини, розташовані між стрімкими гірськими схилами.

Місця зростання рідкісних видів дерев, кущів і трав, які занесені до Червоної книги України.

Природні місця, де водяться рідкісні дикі звірі, птахи і риби, які занесені до Червоної книги України.

Сільські городи із цінними лікарськими рослинами.

Місця, де знаходяться поклади корисних копалин України.

ІІ. Цінні рукотворні об’єкти і місця населених пунктів Верховинського району, які можуть одержати статус визначних пам’яток історії та культури Верховинщини, Гуцульщини чи України.

Меморіальні місця, на яких стояли важливі сакральні споруди Гуцульщини.

Меморіальні кладовища, братські могили, могили видатних особистостей Гуцульщини і України.

Місця великих битв під час Першої і Другої світових війн та визвольних змагань українського народу за незалежність України.

Військові споруди, бліндажі і окопи часів Першої і Другої світових війн та визвольних змагань українського народу за незалежність України.

Житлові будинки у яких народились, проживали видатні особистості Гуцульщини і України.

Церкви, дзвіниці, каплиці, фігури, хрести та ікони.

Дерев’яні будинки, споруджені у гуцульському архітектурному стилі.

Старовинні гуцульські хати-ґражди.

Традиційні виробничі споруди: майстерні, кузні, валила, млини, пасіки, колиби лісорубів, полонинські стаї.

Зразкові фермерські господарства, в яких утримують найбільшу кількість породистих корів, коней і овець.

Визначні будівельні споруди села: музеї, сільські ради, школи, лікарні, будинки культури, клуби, бібліотеки, лісництва, торгівельні заклади, заклади харчування, готелі, спортивні споруди, басейни.

Гірські автомобільні дороги, гірські перевали автомобільних доріг, високогірні полонинські плаї, колишні військові дороги.

Найстімкіші спуски і підйоми на автомобільних дорогах.

Мости, кладки, греблі, дамби, берегоукріплення.
         Таким чином ми ознайомили населення Верховинщини із проектом «Сім чудес природи, історії та культури населеного пункту Верховинщини». Наведений проект зорієнтовний в першу чергу на активну частину місцевої інтелігенції, студентів і учнів Верховинщини  та розрахований на творчий підхід до його використання.

         Проблема пошуку, виявлення і дослідження нових цінних об’єктів, територій і місць природи, історії і культури Верховинського району, які  в перспективі можуть одержати статус визначних національних пам’яток України, регіональних пам’яток Гуцульщини або місцевих пам’яток Верховинщини є актуальною. Тому ми ласкаво запрошуємо до пошукової і дослідницької роботи всіх місцевих науковців, викладачів, учителів, краєзнавців-любителів, студентів та учнів старших класів.

Особливо варто наголосити, що включення загальноосвітніх шкіл І-ІІ-го та І-ІІІ-го ступенів Верховинщини в процес дослідження і вивчення свого рідного села є дуже актуальним завданням, що сприятиме формуванню національної самосвідомості та патріотичному вихованню учнівської молоді.

На кожен знайдений цінний природний чи рукотворний об’єкт варто зробити окремий документальний запис у вигляді відповідної реєстраційної картки.

Реєстраційна картка пам’ятки природи, історії та культури населених пунктів Верховинщини.
Автентична назва пам’ятки.
Місце знаходження пам’ятки.
Короткий опис пам’ятки (рік, розміри та інші відомості).
Документальна фотографія пам’ятки.
Прізвище, ім’я та по-батькові, місце роботи або навчання дослідників.

Зауважимо, що в окремих загальноосвітніх навчальних закладах сільських населених пунктів Верховинщини, за останні роки вже зібрано документальні дані про своє рідне село в рамках підготовки і захисту «Випускних учнівських наукових і творчих проектів (матур)». Найбільш цінні документи і матеріали, що були зібрані під час учнівських краєзнавчих експедицій, з успіхом використовуються у навчально-виховній роботі в цих школах та для написання загальних описів населених пунктів Верховинського району.

Для прикладу наведемо список семи визначних пам’яток відомого села Криворівня на Верховинщині. До «Семи чудес природи, історії та культури села Криворівня» увійшли: гора Ігрець, скеля Довбушеві Церкви і Комори, Церква Різдва Пресвятої Богородиці, Літературно-меморіальний музей Івана Франка, Музей-садиба Михайла Грушевського, Музей хата-ґражда і Хата-музей Параски Плитики-Горицвіт. Крім названих семи визначних пам’яток Криворівні тут знаходиться багато інших цінних об’єктів і місць, які варті відповідної уваги та збереження.

         Відповідальними за виконання даного громадського природо-екологічного та культурно-історичного проекту: «Сім чудес природи, історії та культури населеного пункту Верховинщини», протягом 2014-2015 років, можуть бути, за їх згодою, керівники наступних закладів і установ: Відділення «Філія Гуцульщина» НДІУ (Петро Шкрібляк), Національний природний парк «Верховинський» (Михайло Нечай), Редакція газети «Верховинські вісті» (Дмитро Кіращук), Верховинський коледж туризму та готельного господарства Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника (Ганна Дзвінчук), Управління освіти і науки Верховинської РДА (Василь Гуцуляк) та Управління культури і мистецтва Верховинської РДА (Марослава Корнелюк). Спільними зусиллями даних установ і громадськості Верховинщини можна практично реалізувати розроблений проект.

Автори наукової розробки проекту: Іван Зеленчук, кандидат фізико-математичних наук; Ярослав Зеленчук, кандидат історичних наук,

Науковий відділ Національного НПП «Верховинський».

Розділ ІІ.

Характерною особливістю Верховинського району Івано-Франківської області є те, що він географічно і етнографічно вважається центральним районом Гуцульського регіону України. З наукової точки зору географічною особливістю Верховинщини є те, що вона розміщена у найвисокогірнішій частині Українських Карпат і тому має дуже цінні гірські етноландшафти. А етнографічною особливістю  Верховинщини є те, що вона розміщена в етнокультурному центрі Гуцульщини і тому має багату самобутню культурно-мистецьку спадщину. На нашу думку, високогірна природно-екологічна та самобутня культурно-мистецька спадщина Верховинської Гуцульщини краще збереглась тут завдяки великої любові гуцулів до своєї рідної природи і культури та гірській ізольованості цього віддаленого й важкодоступного краю Українських Карпат.                                                                                                                           Відомо, що до складу Верховинського району входить селище Верховина та сорок два сільських населених пункти, які підпорядковані двадцять одній сільській раді. За нашими дослідженнями, у кожному населеному пункті району є цінні пам’ятки природи, історії та культури. Кожне село Верховинського району має свої природно-екологічні та культурно-історичні особливості, які відрізняють його від інших сіл Гуцульщини. Сильною стороною Верховинщини є те, що тут значною мірою збережено гірські етноландшафти, традиційні форми гірського сільського і лісового господарства, народні звичаї і обряди гуцулів, що сягають далеких княжих часів України.                                                                                                                                  Для того, щоб ознайомитись із основними пам’ятками природи, історії та культури Верховинщини, ми проаналізували наявні літературні джерела і географічні карти про даний високогірний район та здійснили ряд безпосередніх українознавчих експедицій. З метою організації науково-громадського пошуку, виявлення і збереження найбільш цінних об’єктів природи, історії та культури населених пунктів району, що в перспективі можуть одержати статус визначних пам’яток Верховинщини, Гуцульщини або України, нами було розроблено науково-громадський проект: «Сім чудес природи, історії та культури населеного пункту Верховинщини», який опублікованого 27 червня 2014 року в газеті «Верховинські вісті». У виконанні цього проекту беруть участь: Відділення «Філія Гуцульщина» Національного НДІ Українознавства (завідувач Петро Шкрібляк), Національний природний парк «Верховинський» (директор Михайло Нечай), Редакція газети «Верховинські вісті» (редактор Дмитро Кіращук). Тому, в рамках реалізації цього актуального колективного проекту, ми публікуємо для загального ознайомлення і обговорення примірний перелік основних об’єктів природи, історії та культури населених пунктів Верховинщини, які в майбутньому можуть одержати статус визначних пам’яток місцевого, регіонального чи загальнодержавного значення.

Верховинська селищна рада

(смт. Верховина – 4772,5 га; с. Віпче – 511,8 га).

Гори: Біла Кобила І (1476,9 м), Біла Кобила ІІ (1424,8 м),  Синиці (1185,5 м), Магура (1116,0 м),  Маґурка (1024,1 м), Підмагура (1063,4 м), Віпче (1374,8 м), Випчєнка (1368,5 м), Грибкова (1237,7 м),  Пушкар (809 м). Урочища: оглядове місце на горі Ґлифа (656 м), гідрологічна пам’ятка природи «Багни». Кам’яні скелі: «Довбушеві Церкви і Комори» (3,4 га), г. Довбушанка 1046,6 м. Річка Чорний Черемош. Потоки:  Жєбивський Потік, Випчі, Бречник, Кривець, Слупійка. Артезіанська 700-метрова свердловина із витоком мінеральної води «Верховинська». Церкви: Верховинська церква  Успіня Пресвятої Богородиці. Верховинська церква  Святого Юрія Побідоносця. Верховинська церква Зачаття Святої Анни. Братські та меморіальні могили на Верховинському селищному кладовищі. Братські могили в селищі Верховина. Пам’ятник Тарасові Шевченкові, майдан Шевченка. Памятник Іванові Франкові, вул. І.Франка. Історико-краєзнавчий музей «Гуцульщина», вул. І. Франка, 5. Хата-музей кінофільму «Тіні забутих предків», вул. Жаб’євський Потік. Верховинський музей музичних інструментів Романа Кумлика. Верховинський музей народної культури «У трембітаря», прис. Швейково. Пам’ятний знак етногеографічного центру Гуцульщини: «Ось Жаб’є – Гуцульська столиця», вул. І. Франка, 1. Будинки і споруди: Верховинська РДА, Верховинська ЗОШ І-ІІІ ст., Верховинська ЗОШ-Інтернат І-ІІІ ст., Верховинська районна лікарня, ЛОК «Верховина», Верховинка районна пошта,  Верховинська школа мистецтв, Торговий комплекс «Наш Край», Верховинський лісозавод, Верховинський ринок, Верховинський стадіон, Верховинський трамплін. Телеретрансляційні вежі «Пушкар» і «Синиці».

Бистрецька сільська рада

(с. Бистрець – 9795,7 га; с. Дземброня – 842,8 га).

Заповідне урочище «Дрестунка» (27 га) із корінними насадженнями ялиці білої, урочище Велика Дрестунка. Гори: Бербенескул ( 2035,8 м), Ребра (2001, 1 м), Шпиці  (1863, 1 м),  Гаджіна (1814, 8 м), Смотрич  (1898,4 м), Дземброня (1877,7 м), Менчул (1998, 4 м), Степанець (1649, 9 м), Маришевська (1567, 3 м), Ріжя Кєшковата (1341, 2 м), Ївірі (1460, 3 м), Косарище (1148, 4), Степанський (1121, 6 м), Згар (1198, 4 м). Гірські хребти: Кедроватий-Погоривка (1673, 2 м). Урочища: Кізі Улоги, Гаджіна, Кедроватий, Велике Поле, Великий Руський, Черлений. Насадження кедрів біля садиб Михайла Бабульчака, Івана Зеленчука (Федевого), Івана Зеленчука (Юриного), родини Зеленчуків (Макіюкових) у Дземброні. Кам’яні  секлі: «Вухатий Камінь», «Дідо і Баба», «Церкви», «Довбушів Сідець» – 1506, 3 м, скеля «Дідив Ликоть». Полонини: Псаривка, Гаджіна, Чуфрова, Ілюхова, Смотрич. Річка Бистрець. Водоспади: Менчул і Гаджіна. Кам’яні пороги Гук і Гучок на річці Чорний Черемош, урочище Довгі Толоки. Устє потоку Бистрець (687 м), устє потоку Дземброня (713 м). Потоки: Руський, Дитул, Мариш, Гаджіна, Кізя, Степанський,  Глюбокий,  Дземброня, Черлений, Вущик, Чорнишівський. Джерела питної води: «Довбушева Кірниця», урочище Гвджіна. Бистрецька церква Успіня Святої Анни. Дзембронська церква Святої Рівноапостольної княгині Ольги. Дзембронський Монастир Преображення Господа нашого Ісуса Христа. Садиба Дмитра Ілюка (Федосюка), у якій перебував Георгій Якутович, с. Дземброня, прис. Степанський. Братські та меморіальні могили на Бистрецькому сільському кладовищі. Памятний хрест на місці, де була хата Станіслава Вінценза, с. Бистрець, урочище Скарби.

Білоберізька сільська рада

( с. Білоберізка – 2510,7 га ).

Гори: Кичіра, Солотвина, Госемина, Лисинка,  Петрашева. Урочища: Пасічне, Заверх. Колодязь питної води «Довбушева Вода», урочище Чорна Поточіна. Потоки: Млинський, Сухий, Чорна Поточіна, Мочерський. Церкви: Білоберізьська церква  Святого Юрія Побідоносця. Заверхівська церква  Покрови Пресвятої Богородиці. Братські та меморіальні могили на Білоберезькому сільському кладовищі. Місце садиби видатного музиканта Їлака Минайлюка (Шкапа).

Буковецька сільська рада

(с. Буковець – 1131,6 га; с. Черетів – 471,7 га).

Гори: Копілаш (1155, 5 м),  Підігрець (1073, 3 м), Стручків (906 м), Плоский (827 м). Потоки: Варітин, Имхатий, Черетів. Гірська грунтова дорога із Буковецького перевалу на гору Писаний Камінь. Урочища:  Буковецький перевал (810,3 м), с. Черетів. Залишки старовікових буків в урочищі Буків’єн. Ставок «Буковецький». Автомобільний міст «Буковецький» через потік Варітин, урочище Борисівка. Буковецька церква Вознесіння Ісуса Христа. Камяна скеля «Жидівський Камінь» на лівому березі потоку Варітин.

Верхньоясенівська сільська рада

(с. Верхній Ясенів – 2806 га; с. Рівня – 451,7).

Заповідне урочище «Липовий Гай І» (24 га) із липовим насадженнями, с Рівня. Гори:  Писаний Камінь (1221,4 м), Муралевиця, Синя Кичіра (1168, 2 м), Біле Каміні, Голиці, Погар, Присліп (1081, 2 м),  Запідок (1021,5 м). Урочища:  Виставкова Поляна «Запідок». Відслонення гірських порід, урочище «Сурдук». Кам’яні скелі: «Писаний Камінь» (5 га), «Дідчі Церкви», «Фочіна Скала». Водоспад Млинський, потік Млинський. Потоки:  Млинський, Росішний, Вівсик, Тепличний, Запогар, Варітин, Студенєк. Озеро Бездонне, присілок Вівсик. Верхньоясенівська  церква  Пресвятої Тройці. Братські та меморіальні могили на Верхньоясенівському сільському кладовищі. Давній будинок Верхньоясенівської школи. Місце садиб Марії Чукутихи  і Фоки Шумеєвого.

Голівська сільська рада

(с. Голови – 5873,2 га; с. Чорна Річка – 630,7 га)

Гори: Велика Скупова (1579,3 м), Кремениці (1228, 0 м),  Кругла (1195 м), Деречок. Гірський хребет Ділок. Полонина Скупова. Річки: Біла Річка, Чорна Річка. Потоки:  Просічний, Великий, Комарничний, Гранчин, Павлів. Водне джерело «Голодна Вода», урочище Кремениці. Плай «Скупивский» із села Голови, через гору Скупова, до села Зелене. Голівська церква Святого Іллі, присілок Ділок. Голівська церква Покрови Пресвятої Богородиці, присілок Маркова Кичіра. Голівська церква Святого Великомученика  Юрія Переможця, присілок Шкірівський Ґрунь. Кімната-музей Петра Шекерика-Доникового. Кузня Михайла Феркаляка (Кітлєря). Давній будинок Голівської школи. Шкільний музей села Голови.

Голошинська сільська рада

(с. Голошина – 12110,9 га).

Еталон смерекового насадження (2,6 га), урочище під горою Оглінда (1463 м). Еталон смерекового насадження (3,9 га), урочище під горою Гостовець (1248, 9 м). Гори: Оглінда (1463, 0 м), Черлениця (1303 м). Полонини:  Гостовець (Широка) – 1481,8 м. Початок річки Білий Черемош, устє потоків Перкалаба і Сарата. Кляуза – гать Перкалаба (Кронпринца Рудольфа) (1000 м) на потоці Перкалаба. Кляуза –гать Баюрівка на річці Перкалаба. Кляуза – гать Маріїн (795 м н.р.м.) на річці Білий Черемош. Потоки: Перкалаба, Гостевець, Срібник. Родонітова шахта, урочище Прелучний. Завій річки Білий Черемош, урочище Тарночка. Голошинська церква Святого Юрія.

Гринявська сільська рада

(с. Гринява – 2564,9 га; с. Біла Річка – 255,7 га).

Гори: Погар, Громовиця, Стовпні, Жбир, Бичуки, Спінь, Чіпіль, Штубей. Річка Пробійна. Завій річки Білий Черемош, центр села Біла Річка. Потоки: Гринявський, Потічок, Сливківський. Гринявська церква Успіння Пресвятої Богородиці.

Довгопільська сільська рада

(с. Довгополе – 606,5 га; с. Кохан – 137,5 га; с. Полянки – 324,8 га).

Гори: Лисинка (815, 9 м), Полянки  (816 м), Жолоби, Погарь, Кичіра, Згар, Голофетова, Будзивки. Урочище Кохан. Річка Білий Черемош. Потоки: Кохан, Поліничний. Довгопільська церква Святого Архисратига Михаїла. Шкільний музей села Довгополе. Братські та меморіальні могили на Довгопільському сільському кладовищі. 

Замагорівська сільська рада

(с. Замагора – 3085,7 га).

Гори: Ростіцка (1513,7 м), Зміїнська (1356,1 м), Боднаривка (1058,0 м), Верхня Кринта (1358,7 м), Нижня Кринта (1350,1), Магора (1116 м). Річка Чорна Річка. Потоки: Сухий, Чорний Потік, Змієнський, Підкринта, Строминський, Долинський. Гірська автомобільна дорога із Верховини у Замагору через перевал Рикаливка. Замагорівська церква Спомин Чуда Божого Архистратига Михаїла. Садиба музиканта Семенюка (Юрчака). Хата-гражда родини Філипчуків, присілок Плошші.

Зеленська сільська рада

(с. Зелене – 37980,8 га; с. Топільче – 290,2 га;            с. Явірник – 246,4 га; с. Буркут – 9,4 га).

Гідрологічна пам’ятка природи України: «Висяче Болото» (0,5 га), 1550 м н.р.м, урочище Мокрин. Гідрологічний заказник Річка Чорний Черемош з прибережною смугою. Комплексна пам’ятка природи  «Каменець» – із кам’яною скелею «Мокринів камінь» (1,0 га), 1420 м н.р.м.. урочище Каменець. Заповідне урочище «Прелучний» (3,7 га) – залишок буково-смереково-ялицевих пралісів, урочище Прелучний, с.Буркут. Ботанічна пам’ятка природи «Модрини» (0,5 га) – модринове насадження, урочище Плаїк, с.Буркут. Залишки смерекових пралісів, урочище Балтаґул. Комплексна памятка природи, історії і культури України – гора Піп Іван (Чорногора) із руїнами будинку Метеоролого-астрономічної обсерваторії (2021 м). Гори: Гнітеса (1769 м), Чивчин (1769 м), Стайки (1749,1м), Лустун (1653,5 м), Стіг (1650 м), Баба Лудова (1581,7м), Шкорушний (1552,3). Ботанічна пам’ятка  природи «Паленицькі жерепи» – суцільний масив пракриволісся сосни гірської сланкої (жерепу), г. Палениця, (1749,6 м). Ботанічна пам’ятка природи, водно-болотне угіддя «Дике Поле», урочище Дике Поле, с. Зелене. Гірська грунтова дорога «Руський Діл» від с. Шибене на гору Роги. Найвисокогірніша грунтова дорога «Чорногірський Плай» із урочища Погорілець на гору Піп Іван. Полонини: Палениця, Балтагул, Прелуки, Мокрин, Альбин, Попадя, Мількова, Куракова, Старостая, Ладескул, Фуратик, Кірничний, Роги, Медвежєк, Менчолик, Регєска, Берчєска, Радул, Шівник, Гропа, Поливний, Веснарка, Погорілець, Шкорушний, Стайки, Лудова, Скупова, Ростіцка, Кринта. Витоки річки Чорний Черемош, північний схил гори Команова (1734,1 м). Каскад кам’яних порогів «Берда» на річці Чорний Черемош, урочище Берда, с. Зелене.  Кляузи-гаті в басейні річки Чорни Черемош: Балтагора, Лустун, Керничний, Шибене. Потоки: Чімірний, Лустун, Попадінець, Штефулець, Альбин, Добрин, Плаїк, Буркут, Прелучний, Рабинець, Керничний, Регещик, Гропинець, Шурин, Шибений, Погорілець, Студенєк, Падуруватий, Лудовець, Гнилець, Шкорушний, Зміїнський. Гідрологічні пам’ятки природи України: озеро «Марічайка», під горою Шурин-Гропа; озеро Шибене. Джерела мінеральної води «Буркут»: с. Буркут, урочища Альбин, Брусний, Буркутець, Штефулець, Бангофа та Щівник. Зеленська церква Усікновення Глави Івана Хрестителя. Братські та меморіальні могили на Зеленському сільському кладовищі. Явірницька церква Святого Миколая. Шибенська церква Апостола Іоанна Богослова. Будинок колишньої Метеорологічно-астрономічної обсерваторії на горі Піп Іван (Чорна Гора). Будинки колишніх прикордонних застав, урочища Чімірне, Попадінець, Роги. Залишки марганцевих шахт, урочище Лустун. Хата видатного музиканта Василя Грималюка (Могура). Зеленський музей гуцульської вишивки. Місце військового кладовище часів І Світової війни, с. Буркут. Місце на якому стояв будинок Буркутського купелевого закладу, де лікувалась Леся Українка та багато ін..

Ільцівська сільська рада

(с. Ільці – 1806,8 га; с. Великий Ходак – 171,7 га).

Заповідне урочище «Чорний Потік» (1,6 га) із насадженням сосни кедрової європейської (Кедрів), урочище Фіткаливка. Гори: Великий Погар (1320 м), Малий Погар (1111 м), Підпогар, Затінок, Запіток. Водно-болотні угіддя «Флисивки» і «Гучівка». Урочища: Затінок, Запідки. Кам’яна скеля «Гавицева Скала» на лівому березі річки Чорний Черемоша, присілок Фірас. Річки Чорний Черемош і Ільця. Потоки: Ропїник, Ходак, Кривець, Павлів, Петрів, Грабовець, Звіринець. Устє річки Ільця (635 м). Озеро Криве на потоці Кривець. Ільцівська церква Пресвятої Тройці. Братські та меморіальні могили на Ільцівському сільському кладовищі. Братська могила євреїв – жертв німецького фашизму, урочище Кропив’яний. Парафіяльний музей села Ільці. Хата видатного музиканта Івана Курилюка (Гавиця), присілок Фірас. Давній будинок Ільцівської школи. Місце, на якому стояв будинок Гуцульського музею. Ільцівське роздоріжжя. Місце садиби родини Бліндера, с. Великий Ходак.

Красницька сільська рада

(с. Красник – 3063 га).

Гори: Кринта, Костриця (1512, 1 м), Ринзаківка (1287 м), Гига (1367 м), Кугутивка (1287 м), Глобус (1098 м). Урочища: Вапнярка, Цегольня, Довгі Толоки, Красний Луг, Грузи. Полонини: Веснрака, Поконечна, Громадська. Річка Чорний Черемош. Плесо на річці Чорний Черемош, урочище Грузи. Потоки: Красницький, Кострицький. Джерело сірководневої води, урочище Грузи. Джерело питної води, урочищ Містечко. Гірські плаї: «Кострицький Плай», на гору Кострича і «Кринтівський Плай», на гору Кринта. Красницька церква Покрови Пресвятої Богородиці.

Красноїльська сільська рада

(с. Красноїлля – 1734, 7 га; с. Вигода – 161,5 га)

Заповідне урочище «Липовий Гай» (38 га) із липовим насадженням, с. Вигода. Гори: Лисничка (1118,6 м), Буківєн  (762,3 м), Лєльків (940,8 м), Широкий, Плай (823,9 м), Синиці. Багатовікові липи біля Красноїльської церкви Святих Апостолів Петра і Павла. Кам’яна скеля «Вигодська Скала», устє Річки. Відслонення гірських порід, Устє Чорної і Білої Річки. Високий скельний берег «Церковний» Річки, присілок Центро. Річка «Річка». Устя Чорної і Білої Річок. Потоки: Лельків, Рибарівський, Панькевичівський. Красноїльська церква Святих Апостолів Петра і Павла. Братські та меморіальні могили на Красноїльському сільському кладовищі. Вигодська церква Святого Пантелеймона. Меморіальне місце, на якому стояла перша Красноїльська церква, с. Вигода. Пам’ятник Тарасові Шевченкові. Пам’ятний знак скасування панщини на Гуцульщині. Музей Гуцульського театру ім. Гната Хоткевича.

Кривопільська сільська рада

(с. Кривополе – 7870,4 га; с. Волова – 553,1 га; с. Стаїще – 213,9 га).

Гори:  Ротило (1483,2 м),  Кедроватий (1247, 1м),  Гордя (1479 м),  Говдя (1478,7 м),  Гига Габорянська (1445 м),  Говді (956 м), Катеринка (1383 м), Версалем (1406,7 м), Кітиливка (1382,0 м), Бубенська (1232,3 м), Менчолик (1299,6 м),  Кострича (1585,9 м), Кострич (1544,1 м), Маковиця (1160,6 м), Буковєн (1161 м), Малий Діл (1283 м), Діл Малий (1247,8 м), Крива (955,6 м). Кривопільський перевал (969 м). Урочища:  Криве Поле, Волова, Стаїще, Діли. Скеля Кривець. Полонини: Менчолик, Діл, Кедровата (1247 м). Річка Ільця. Кляуза-гать «Кривополе». Потоки: Воловий, Чорний Потік, Каменистий, Жовнірськи, Велика Росіш, Малий Росіш, Кривий. Кривопільська церква Святого Пророка Іллі. Кривопільська церква Пресвятої Тройці.

Криворівнянська сільська рада

(с. Криворівня – 3637,8 га; с. Бережниця – 864,4 га)

Заповідне урочище із буковим насадженням природного походження «Гінське» (2,1 га), урочище Підгінське. Заповідне урочище із сосновими насадженнями «Бережниця» (0,8 га), урочище Підгромова. Заповідне урочище «Заріччя» із буковим насадженням природного походження (2,4 га), урочище Заріччя. Гори:  Чорний Грунь (1387,5 м),  Ігрець І (1311,8 м), Ігрець ІІ (1241,2 м), Ігрець ІІІ (1367, 5 м),  Медвежєк (1212,9 м), Громова (937,1 м), Кошєрищі (1173,4 м),  Малий Ігрець (1073,3 м), Гінське, Біле Каміння (Варітин) (1038,5 м), Тарночка (808 м), Осік (844 м). Камяні секлі: Франкова Скала, Скала Грушевського. Потоки: Бережницький, Кошєришний, Калинівський (Молочний), Ігрецький, Шпитеївський, Суха, Чорний Потік. Устє потоку Варітин (541,2 м). Водні джерела: «Франкове Чуркало», «Палієва Кірниця», «Текинюкова Вода». Криворівнянська церква Різдва Пресвятої Богородиці. Криворівнянська церква Йова Почаєвського. Бережницька церква Перенесення мощей Святого Миколая. Бережницька церква Святого Великомученика Івана Сучавського. Братські та меморіальні могили на Криворівнянському сільському кладовищі. Літературно-меморіальний музей І.Франка. Музей-садиба Михайла Грушевського. Музей-хата-гражда гуцульського гірського господарства. Хата-музей Параски Плитки-Горицвіт. Будинок плебанії о. Олекси Волянського.

Перехресненська сільська рада (с. Перехресне – 806,8 га).

Гори: Чуга (979, 6 м), Перехресна (883, 7 м), Баклагивка (954 м). Потоки: Перехід, Стусівський, Широкий, Тарисив, Кохан. Джерело питної води, урочище Дубівський. Перехресненська церква Святого Володимира.

Пробійнівська сільська рада

(с. Пробійнівка – 11309 г;, с. Грамітне – 385,4 га; с. Стовпні – 242,3 га)

Гори: Тарниця (1553,2 м), Угринчик (1266,4 м), Скупова, Лудова, Копілаш, Гоїччина. Кам’яні Стовпи (1242,0 м), с. Стовпні. Полонина Озірний. Річка Пробійна. Кляуза-гать «Пробійна» на річці Пробійна. Каскад водоспадів «Гуки», устє потоку Гримітний. Вузька ущелина «Пробій» між горами, устє потоку Гримітний. Потоки : Чорний, Білий, Шарабурин, Мосірний, Гримітний, Старий, Луковиця, Озірний, Черлений. Плай «Лудівский» із села Пробійна через гору Баба Лудова в село Шибене. Плай «Ватунарський» із села Пробійна через гірський хребет Ватунарка в село Шибене. Пробійнівська церква Святого Великомученика  Дмитрія Солунського. Грамітнянська церква Вознесіння Ісуса Христа Спаса.

Стебнівська сільська рада

(с. Стебні – 857,7 га)

Гори: Гуптин (886, 2 м), Лєльків, Лазок, Заступки, Присліп, Широкий  (954, 7 м), Прусова Кичіра  (892,9 м). Річка Білий Черемош. Потоки: Стебнівський, Рубанівський, Феркалівський. Стебнівська церква Святителя Миколая.

Устеріківська сільська рада

(с. Устеріки – 1241,7 га).

Гори: Зелена Яма, Госемина, Прилучки, Лєльків, Кругла, Сина Кичіра, Фринців (1017,3 м), Буківєн  (903,3 м). Урочища Зелена Яма. Скеля «Довбушеве Каміння». Устє річок Чорний і Білий Черемош (482,8 м). Потік Зеленоямський. Устеріківська церква Вознесіння Ісуса Христа Спаса. Братські та меморіальні могили на Устеріцькому сільському кладовищі. Пивниця, у якій перебували опришки Олекси Довбуша. Грунтовий насип залізної дороги, спорудженої напередодні Першої світової війни. Старий дерев’яний будинок із галереєю на другому поверсі.

Хороцівська сільська рада

(с. Хороцево – 771,4 га; с. Барвінків – 110,5 га).

Гори: Фринців (1017, 3 м), Барвінків (885, 3 м), Хороцеве (767, 9 м). Річка: Черемош. Потік: Фринцівський. Автомобільний міст через річку Черемош. Хороцівська церква Святого Дмитрія. Барвінківська церква Святого Миколая. Хата Чупрінчука Михайла (Микитового), с. Барвінків. Братські та меморіальні могили на Хороцівському сільському кладовищі.

Яблуницька сільська рада

(с. Яблуниця – 1488,6 га; с. Сеньківське – 163,1 га; с. Черемошна – 581 га).

Гори: Деречок, Вихід, Лужки, Бучє, Догатькова, Кичіра (841, 3 м), Яблоницький (887, 2 м), Лучки  (852, 7 м), Дерешковода (1076,9 м). Урочище Сеньківське. Потоки: Тікач, Лихий, Запотічок, Яблуницький. Яблуницька церква Святої Покрови. Черемошнянська Церква Спомин Чуда Архистратига Михаїла. Яблунецький етнографічний музей Гуцульщини. Автомобільний міст через річку Білий Черемош.

Таким чином ми навели перелік основних об’єктів природи, історії та культури всіх населених пунктів, що знаходяться на території Верховинської селищної ради і 21-ї сільської ради Верховинського району. Перш за все ми бачимо, що вони суттєво відрізняються за площею території. Наприклад, на території найбільшої в районі Зеленської сільської ради можна розмістити 38 сіл площею 1000 га кожне. Тому й кількість обє’ктів на території різних сільських рад є дуже різною.

Для науково-громадського відбору найцінніших пам’яток природи, історії та культури, ми запрошуємо сільських голів, директорів шкіл, місцевих педагогів, працівників лісового і сільського господарства, працівників культури та всіх не байдужих жителів Верховинського району, які так добре знають своє рідне село «єк своїх п’єте пальців». Кінцевою метою даного науково-громадського проекту є відбір саме визначних об’єктів і місць у всіх населених пунктах Верховинщини. Ми переконані, що тільки спільними зусиллями місцевих науковців, природоохоронців, освітян, працівників культури і місцевих краєзнавців, за допомогою районної газети «Верховинські вісті» та радіо «Вісті Верховини», ми зможемо, протягом 2014-2015 років, практично організувати пошукову роботу із виявлення і комплексного наукового дослідження всіх найцінніших об’єктів природи, історії та культури у всіх населених пунктах Верховинського району. Всі визначні пам’ятки природи, історії та культури Верховинщини необхідно комплексно дослідити, надати їм відповідний охоронний статус та належно зберігати й раціонально використовувати для дальшого розвитку рекреації і туризму на Верховинщині. Памятаймо, що Верховинський район географічно є найбільш високогірним та етнокультурно найбільш самобутнім районом Гуцульського регіону Українських Карпат.

Науковий відділ Національного НПП «Верховинський»

Іван Зеленчук, Ярослав Зеленчук,

розробники науково-громадського проекту: «Визначні пам’ятки природи, історії та культури Верховинщини»