НПП «Верховинський» є одним із небагатьох національних природних парків, який взяв участь у проекті «Збереження карпатських пралісів». Складовою частиною цього проекту є програма «Кажани в Карпатських горах». Вона передбачає дослідження та вивчення видового різноманіття кажанів в дев’яти національних природних парках Українських Карпат, щоб показати важливість цих охоронних територій для них. 

Дослідження кажанів у національних природних парках Українських Карпат.

В рамках проекту протягом 2015 року на території Парку за технічної підтримки Франкфуртського зоологічного товариства (Німеччина), Українського товариства охорони птахів, та за кваліфікаційної допомоги Інституту екології тварин та екоосвіти (Німеччина), науковий працівник НПП «Верховинський» Іван Коляджин проводив акустичні дослідження кажанів. Координатором цього проекту є Андрій-Тарас Башта – к.б.н. (Інститут екології Карпат НАН України, м. Львів).

Кажани (Chiroptera) є одним з найстаріших рядів ссавців і одними з найбільш різноманітних щодо фізіологічних і поведінкових адаптацій, що дозволяє їм успішно населяти різноманітні екосистеми. На земній кулі кажани поширені переважно в лісах, а деякі види рукокрилих визнані ключовими для екосистеми. В Європі майже всі види кажанів використовують лісові екосистеми для забезпечення своїх життєвих вимог.

Однак ліси використовуються не тільки як кормодобувні ділянки, а й як місця ночівлі кажанів. Понад дві третини європейських видів кажанів живуть переважно в порожнинах дерев, таких як різного роду дупла, щілини в стовбурах або порожнини під відсталою корою дерев. Таким чином, доступність і руйнування місць поселення під час лісівничих біотехнічних заходів є одним з основних факторів, що зумовлюють зменшення чисельності популяцій лісових видів  кажанів.

До правового захисту кажанів і середовища їх існування в Європі стосуються три міжнародні договори. Країни-члени ЄС зобов’язані виконувати положення «Оселищної Директиви» («Директива Ради 92/43/ЄЕС про збереження природних оселищ та видів природної фауни та флори»), яка містить зобов’язання і рекомендації Бернської конвенції та Угоди ЕВРОБАТС. Всі кажани занесені до Червоної книги України (2009); також країни зобов’язані охороняти ці види з метою виконання зобов’язань в рамках Конвенції про біологічне різноманіття (CBD).

 Результати досліджень проекту

Перші результати показали важливість Карпатських гір для кажанів, що живуть у лісах. У кожному національному парку виявлено від 9 до 16 видів кажанів. Деякі з них – характерні види пралісів і старих листяних лісів, наприклад, Myotis bechsteinii, Myotis alcathoe і Barbastella barbastellus. Нижче представлені перші результати досліджень в різних національних парках.

Акустичне визначення виду обмежене через подібність сигналів кажанів, наприклад, для роду Plecotus або для Myotis brandtii і Myotis mystacinus, а також для Pipistrellus nathusii і Pipistrellus kuhlii. Відповідно до цього, ми очікуємо виявлення ще кількох видів кажанів у національних парках Карпат під час наступних досліджень.

Кожен вид кажанів по різному поширений на території України. За результатами спостереження встановлено що на території Парку мешкають види які поширені на більшій та на всій території України а також види, які поширені локально і відомі з кількох локалітетів.

До цього часу не було проведено таких унікальних досліджень для вивчення угруповань кажанів, з чітко визначеною та уніфікованою методичною схемою в природній області такого розміру. Використання автоматичних систем акустичного моніторингу забезпечує високу щільність досліджень на окремих репрезентативних ділянках.

Таким чином, за короткі терміни для Карпат були отримані дуже цінні дані для інвентаризації видів слабо вивченої групи тварин, що перебуває під охороною. Це було б неможливо без співпраці в рамках цього проекту.

Угруповання кажанів у лісах Карпат до цього часу залишилося, в основному, недостатньо дослідженими. Частина видів кажанів для території НПП «Верховинський» була зареєстрована вперше, а саме: нічниця Алкатоя (Myotis alcathoe), нічниця Брандта / вусата (Myotis brandtii/mystacinus), Нічни́ця водяна́ (Добанто́на) (Myotis daubentonii), Нічниця велика (звичайна) (Myotis myotis), Нічни́ця ві́йчаста, (Наттерера) (Myotis nattereri), Вечірниця мала (Nyctalus leisleri).

Дослідження продовжуються і в 2016 році. Результати досліджень охарактеризують відомості щодо поширення видів рукокрилих і доповнять картину по досліджуваній природоохоронній території.

Алла Зітенюк  молодший науковий співробітник НПП «Верховинський»